"Дзеркало Коломиї" розпочинає серію інтерв'ю під рубрикою "Дійові особи".  Влада і громада, економіка та земельні відносини, депутатський гумор та чиновницькі смаки. Це лише деякі теми, на які ми спілкуємось із Володимиром Тарновецьким, досвідченим коломийським політиком. Пан Володимир був заступником міського голови протягом двох каденцій, а тепер працює по інший бік барикад – заступником голови громадської організації "Прозора Коломия". – Пане Володимире, так вже склалося, що українці на владу, і то на будь-яку, дивляться дуже скептично. Ви як людина, яка працювала у владі, як можете охарактеризувати чинну каденцію міської ради? – Згідний з тим, що у всіх бідах завжди звинувачують владу. Однак я цю думку не поділяю, є речі об’єктивні і суб’єктивні. Тому огульно критикувати владу не варто. Що стосується нинішньої коломийської влади, то є кроки позитивні, але є і такі, що викликають запитання. Серед умовних плюсів – початок будівництва заводу "Леоні". Хоча це заслуга не є виключно цієї каденції. Починала роботу минула каденція ще у 2013 році, і угоду ми мали підписувати у 2014 році. Однак тоді це відклали через революцію та війну і закінчили от тепер. Іншим плюсом є децентралізація та збільшення надходжень до бюджету. До негативів я б зарахував відсутність опозиції, і це вперше за останні десятиліття. Влада завжди позитивно працює, коли є сильна опозиція. В нас же зараз усі питання вирішують кулуарно, вирішують вищі керівники міста, голови фракцій. Депутати проявити свою думку чи ініціативу не мають жодної можливості. Це чудово видно на сесіях ради, коли 80 % усіх питань приймають без обговорення. Хоча є багато питань, актуальних для міста, які вимагають широкого обговорення, залучення громадськості до їх вирішення. Другим мінусом є значне роздування штатів міської ради. Протягом минулої каденції ми постійно штат скорочували. Тепер мені дивно, що з’явилися можливості створити нові посади держслужбовців і так радикально змінилася думка міського голови. Можливо, що під тиском політичних фракцій. Вважаю, що міська рада могла б чудово працювати і без таких роздутих штатів. От мені цікаво, навіщо два майже ідентичні відділи – інформаційної політики та інформаційних технологій. – Зараз ви працюєте у громадському секторі, який мав би владу контролювати. Легко це робити, чи має громадськість достатньо механізмів для цього і чи влада дослухається до того, що говорять громадські організації, про що пишуть ЗМІ? – Влада мало співпрацює із громадою і мало дослухається. Для прикладу: основним документом міста є бюджет. Я вважаю, що перед затвердженням його мали б показати не тільки депутатам, але і громадським активістам, щоб і вони мали можливості та право висловити свої пропозиції. І таких питань багато, що і дає підстави мені стверджувати про закритість влади. Вона не відкриває усіх своїх карт, бо так у людей буде більше можливостей владу "скубати", критикувати і задавати питання. Влада співпрацює із тими громадськими організаціями, які їй вигідні. Хоча мала б працювати зі всіма і хоча б раз на півроку міський голова міг би збирати умовний круглий стіл для обговорення поточних міських проблем. [button color="" size="" type="square" target="" link=""]"Наша громада стає активною, коли виникає проблема конкретно на її подвір’ї, на її землі, або стосується її кишені. А що стосується глобальних питань, які не мають безпосереднього відношення до життя конкретної людини чи вулиці, але стосуються розвитку міста, тут вона інертна. Хоча в питаннях національних, мовних, політичних коломийська громада дуже активна та свідома".[/button] – А чи потрібно це самій громаді, чи достатньо вона активна? – Наша громада стає активною, коли виникає проблема конкретно на її подвір’ї, на її землі, стосується її кишені. А що стосується глобальних питань, які не мають безпосереднього відношення до життя конкретної людини чи вулиці, але стосуються розвитку міста, тут вона інертна. Хоча в питаннях національних, мовних, політичних коломийська громада дуже активна та свідома. – За децентралізацію ми згадували. Кошти у бюджеті збільшилися. Але чи збільшилися й обсяги робіт? – Це відчувається. В нас стало більше двірників, місто стали прибирати краще. З фонду розвитку більше виділяється на капітальний ремонт доріг. Також більше виконується робіт по каналізаційно-водопровідній мережі. Тобто обсяги виконаних робіт значно зросли, і це факт. Питання тут в чистоті використання цих коштів. Потрібно, щоб ті, хто складає кошториси робіт, не завищували розцінок. Це, правда, бич не тільки Коломиї, а всієї України. – А якість цих робіт? – Тут питання також є. Щоб багато про це не говорити – маємо бульвар Лесі Українки. Згідно з нормами, гарантія – на 3 роки. Там ремонт був зроблений у 2014 році, і майже одразу дорога посипалася. Гроші місто заплатило, а бруківку замість доброї купили тоншу, меншу, неякісну. Це ж стосується і асфальтування деяких вулиць. Можливо, до перевірки якості доріг треба залучати громадських активістів чи ветеранів комунального господарства. Можливо, тоді б якість була вища. – Основою економіки Коломиї останніх десятиліть була торгівля. Хоча зараз от будуємо завод. Чи можна це назвати початком відродження промисловості міста і чи є ще якісь перспективи у цьому напрямку? – Національна економіка у плачевному стані, в такому ж стані і наша міська економіка. Колишня промисловість вже майже померла. Залишилося тільки заводоуправління будматеріалів і частково "Сільмаш". З нових підприємств працює лише "Тенмарк". Більше промислових підприємств немає. Тож на "Леоні" великі надії. В основному ж економіка наша і надалі базується на торгівлі. В нас перенасичення магазинами, аптеками, закладами харчування. Наскільки я знаю, дехто через це вже закривається. І тут питання і до наших підприємців. Чому всі так налаштовані на торгівлю? Можливо, є сенс акцентувати увагу на виробництво. Це має більшу перспективу, ніж купити і перепродати. От було багато розмов про "Швайгофер". Однак компанія не хоче тут працювати, бо в нас діє мораторій на вивіз лісу-кругляку. Однак проблема навіть не у тому, нещодавно резонансу наробила стаття румунського журналіста про те, як ця фірма працює у Румунії. Вони там просто нещадно рубають ліс і приймають його від усіх, незважаючи на те чи є дозвіл на рубку, чи нема. Те ж саме було б і у нас. От тут питання, а чому ми самі не можемо організувати, зокрема, меблеве підприємство. Не вивозити ліс кудись, а тут з нього робити готову продукцію. [button color="" size="" type="square" target="" link=""]"В основному ж економіка наша і надалі базується на торгівлі. В нас перенасичення магазинами, аптеками, закладами харчування. Наскільки я знаю, дехто через це вже закривається. І тут питання і до наших підприємців. Чому всі так налаштовані на торгівлю? Можливо, є сенс акцентувати увагу на виробництво. Це має більшу перспективу, ніж купити і перепродати".[/button] – Земельні питання для міста завжди були важливими, однак так багато земельних скандалів, як протягом минулого року-півтора, не пригадуємо. Цю сферу як охарактеризуєте? – Земельна політика викликає ряд запитань. Влада підчищає найкращі землі, які залишились у місті, і старається розподілити їх серед своїх людей. Багато таких випадків пов’язано із конкретними особами у владі. Наприклад, це секретар міської ради Любомир Жупанський – конфлікт на Моцарта, на Костомарова... Напевно хтось думає, що, прийшовши до влади, потрібно вирішити усі свої питання на сьогодні і на майбутнє. В кулуарах міської ради навіть ходить такий жарт між депутатами, що якщо за каденцію не отримав земельну ділянку, то він не був депутатом. От зараз є намагання усі землі, що залишилися, або оформити на когось із родичів, або вигідно співпрацювати із нашими забудовниками із певною вигодою для себе. Хоча всі землі мали б іти через конкурс – нехай забудовники конкурують між собою та пропонують місту кращі умови. Загалом я вважаю, що місто використовує землю неефективно. Було роздано дуже багато земельних ділянок, це перенаситило ринок, знизило ціну на землю, а будуватися почало відсотків 20, решта намагаються землю перепродати. Зараз із землею є ще одне питання. Її дають учасникам АТО, це правильно, це законно, але також мало хто з них будується. Є певні люди, які у них цю землю масово і дешево скуповують. Я пропоную, зокрема самим АТОвцям, об’єднати свої ділянки в одну і дати комусь для забудови багатоквартирного будинку. Взамін хлопці отримали б по квартирі. Це була б реальна допомога для воїнів. – Земельні питання можна пов’язати із питаннями екологічними. Ви колись казали, що у Коломиї постійно зменшується площа скверів та зелених насаджень… – Так, це правда. У 2004 році, коли був затверджений генеральний план міста, там було заброньовано 12 гектарів для паркових зон. З цього часу кожна каденція потрохи общипала цю площу, а нинішня вже серйозно підняла меч над цим. Я про територію за лікарнею, де мав бути парк і де влада вже хоче роздавати землю. А там чудова земля – і озера, і дерева, і поклади унікальної синьої глини. Це ж стосується і Співочого Поля. Там можна зробити чудову спортивну інфраструктуру, спортивне містечко, як, наприклад, у Гнєвіно, куди часто їздять наші міські посадовці. Натомість там хочуть будувати багатоповерхівки. – Наостанок скажіть, чи є у вас відчуття, що місто розвивається у правильному напрямку? – Звичайно, місто розвивається і не стоїть на місці. Є сфери, які вселяють оптимізм, але є й проблемні. Позитивним є розвиток енергозбереження. Було б добре також переконати наших підприємців створювати у місті виробництва, ну і третє – це зовнішній вигляд міста. От це і є майбутнє Коломиї. Віктор ФІТЬО Фото: Андрій КАНЯ Читайте також: Андрій Іванчук про політичне закулісся: “Якби люди говорили тільки те, в чому розбираються, панувала б тиша”