Туристична привабливість міста над Прутом – тема розмови "Дзеркала Коломиї" з виконавчим директором Асоціації економічного розвитку Коломийщини Віталієм Галайчуком. – Пане Галайчук, судячи лише з останніх повідомлень про зустріч зі словацькими туристичними промоутерами в Яремчі чи львівськими турекспертами в музеї історії Коломиї, в яких ви брали участь, наш місцевий туристичний продукт більш-менш успішно просувається як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. Ви такої ж думки? – Звичайно, хотілося б відповісти на це запитання ствердно, проте судити про стан місцевого туризму тільки на основі зустрічей заінтересованих у його розвитку осіб не доводиться. Ось ви згадали словаків. Є в них таке містечко Міхаловце з населенням неповних 50 тисяч, тобто менше, ніж Коломия. У ньому три сучасні готелі, кожен з яких розрахований приблизно на сто відвідувачів. У готелі працює ресторан зі сніданками, що входять у вартість проживання, конференц-зал, відмінний сервіс. Оскільки ми співпрацюємо з ними по лінії Євросоюзу, я сам зупинявся в одному з міхаловецьких готелів і стверджую, що в нашій Коломиї такого рівня сервісу поки що, на жаль, немає. [pull_quote_right]У містечку Міхаловце з населенням неповних 50 тисяч, тобто менше, ніж Коломия, є три сучасні готелі, кожен з яких розрахований приблизно на сто відвідувачів.[/pull_quote_right] – А «Писанка» біля прославленого однойменного музею не може рівнятися з тим, де ви відпочивали? – У «Писанці» щойно закінчено ремонтні роботи, побачимо, як вона запрацює. Мова про те, щоб у місті діяв хоч один, якщо не кілька, нормальний тризірковий готель, який міг би обслужити 50-100 туристів. – І щоб були нормальні дороги, бо стан доріг – це, можна сказати, обличчя міста. А в нас воно з ямочками, це обличчя. – І добрі дороги, і розроблені туристичні напрямки, й інформаційний центр… Такий центр діє, наприклад, у Львові при міськрадівському департаменті. Львів’яни мають у складі департаменту турвідділ, не без участі якого кількість туристів останніми роками значно зросла, незважаючи на війну на сході. У нас же скромний турвідділ то прикріплять до відділу культури, то до економіки, то знову до культури… А про інформцентр доводиться хіба мріяти. [pull_quote_left]Поки що ми мусимо задовольнятися роллю транзитного міста для туристів, які їдуть у Карпати. Примусити їх залишитися в Коломиї на хоча б два-три дні складно, але це має бути першочерговим кроком міста.[/pull_quote_left] – Ось переді мною лежить цільова програма «Розвиток туризму в Коломиї на 2012-2015 роки». Серед безлічі заходів, спрямованих на посилення туристичної привабливості міста, є й такий: «Розвиток туристичної інфраструктури шляхом створення… туристично-інформаційного центру, єдиної інформаційної системи з повним банком даних». Середина останнього року дії програми, а центру досі немає. Як і немає «дієвого органу управління сферою туризму на місцевому рівні», передбаченого програмою. – Поки що ми мусимо задовольнятися роллю транзитного міста для туристів, які їдуть у Карпати. Примусити їх залишитися в Коломиї на хоча б два-три дні складно, але це має бути першочерговим кроком міста. Залишаються на кілька днів здебільшого хіба поляки, які приїздять до родичів чи з релігійною метою, та ізраїльтяни, щоб поклонитися могилам предків. – Що ж маємо діяти, щоб Коломию заполонили туристи? – Впорядковувати наш хаотичний туризм. Тобто організувати ефективний туристичний відділ, інформаційний центр, будувати тризіркові готелі, добротні автошляхи, створити туристичний бренд міста, активніше залучати в цю сферу місцевих писанкарів, різьбярів, вишивальниць, гончарів, які давали б майстер-класи… – Всяк вам скаже, що це затратний механізм. Чогось легшого немає? – Нічого легшого наука про бізнес наразі не придумала. Хочеш мати завтра прибутки – йди сьогодні на видатки. – А як з приватною ініціативою в цій сфері, з підприємництвом? – Є окремі приємні винятки, які стосуються виключно приватних ініціатив наших підприємців. Наприклад, готель-пансіонат «Оазис», де власником Олег Красничук. Тут організовують для охочих цікаво провести вихідні чи відпустку пізнавальні еко-тури, прогулянки на конях або на велосипедах, влітку – збирання ягід, грибів, взимку – лижі, дегустації й участь у приготуванні гуцульських делікатесів на вогні… Люди приїздять навіть з далекої Австралії.