Українська мова за 400 років пережила 134 заборони. В статті подана хронологія заборон української мови. XVII століття 1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77 XVIII століття 1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг. 1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження. 1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а "науки вводить на собственном российском языке". У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, "а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами". 1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. 1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар. 1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл. XIX століття 1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України. 1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання. 1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. 1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською. 1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні. 1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: "ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може". 1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою. 1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини. 1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що "кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути обрусіння". 1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом "Особого Совещания" вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. "Заборона українства 1876 р." 1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. 1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях. 1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. 1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську. 1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей. XX століття 1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії. 1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів. 1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії. 1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси. 1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви. 1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У "теорії" боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша. 1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях. 1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх "румун", котрі "загубили материнську мову", давати освіту дітям лише в румунських школах. 1925 — остаточне закриття українського "таємного" університету у Львові. 1926 — лист Сталіна "Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У" із санкцією на боротьбу проти "національного ухилу", початок переслідування діячів "українізації". 1933 — телеграма Сталіна про припинення "українізації". 1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців. 1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи "за вороже ставлення до держави і румунського народу" всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови. 1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей", відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У. 1947 — операція "Вісла"; розселення частини українців з етнічних українських земель "урозсип" між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації. 1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів. 1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії. 1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою. 1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві. 1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського "Енеїда". 1972 — постанова ЦК КПРС "Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік", де вперше проголошується створення "нової історичної спільноти — радянського народу", офіційний курс на денаціоналізацію. 1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках" ("Брежнєвський циркуляр"). 1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік" ("Андроповський указ"), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР "Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки", спрямована на посилення зросійщення. 1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді та поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи". 1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української. 1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову. 1989 — постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної". 1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної. XXI століття 2012 — Зако́н "Про заса́ди держа́вної мо́вної полі́тики" № 5029-VI (неофіційно — закон Колесніченка-Ківалова або "мовний закон") — закон, прийнятий Верховною Радою України 5 червня 2012 року у першому читанні 234 голосами "за" (за деякими даними за нього проголосувало лише 172 депутати), 3 липня 2012 року — у другому читанні 248 депутатськими картками (голосування відбулось з порушенням Конституції України, норм регламенту та процедури розгляду). 31 липня законопроект, попри категоричну власну заяву в ефірі каналу "Рада" про непідписання документу, прийнятого в такий спосіб, підписав Голова Верховної Ради Володимир Литвин, а 8 серпня — Президент України Віктор Янукович. Законопроект внесли народні депутати Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов 7 лютого 2012 року. Він отримав реєстраційний № 9073. Закон набув чинності 10 серпня 2012 року. 2014 - Регіонали і комуністи намагаються ввести в Україні двомовність, граючи на руку "братській" державі-терористу і окупанту. Джерело: uamodna.com