Пам'ятник хочуть встановити на честь події під Коломиєю 1485 року Чи спричинить давня історична подію нову? І. ПОЛЬСЬКА ІНІЦІАТИВА Щоб збагнути суть справи, необхідно повернутися до 1485 р. Отже ж, 530 років тому в Коломиї, на кутку Косачів, що біля с. Королівки, сталася небуденна подія: зустріч двох європейських володарів. Але що сталося перед цим? А сталося те, що 1349 р. на наших теренах перестало існувати Галицько-Волинське князівство, і відтоді почалася довготривала боротьба наших сусідів за руські (українські) землі теперішньої Західної України. Народ наш тут жив, але держави нашої не стало. Відповідно найперші наші сусіди – поляки і молдовани з волохами були зацікавлені приєднати до себе терени, які залишилися без господаря. З тієї причини від кін. 14 і до кін. 15 ст. за Покуття, неофіційною столицею якого вважали Коломию, велися безконечні війни. Кожен завойовник намагався схилити на свій бік корінний люд, тобто наших предків русинів (українців) або ж упокорити їх. Можемо собі уявити як жилося нашим предкам у ті жорстокі і непевні часи... Щодо події 15 вересня 1485 р., то маємо свідчення польських очевидців. Вони трактують її як складання присяги ґосподаря Молдови і Волощини Штефаном Великим на вірність королеві Польщі Казимиру IV. Тобто, Штефан Великий давав клятву-обіцянку товаришувати з королем польським і його державою, не шкодити полякам, а також (і це було головним!) спільно виступити у боротьбі проти турецької загрози. Казимир IV погодився на таку клятву... Ось як описує подію 15 вересня 1485 р. очевидець, польський історик Марцін Кромер: «Казимир Ягайлончик... переправившись з військом через Дністер... під Галичем подався до Коломиї на домовлену зустріч зі Штефаном і розклав свій трин (обоз) на широкому полі. Незабаром... прибув туди також Штефан з гуртом достойників і кіннотниками... Потім у королівському наметі встановили високий трон. На нього сів король в урочистому вбранні, оточений своїми дорадниками. Штефан наблизився на чудовому коні. Король прийняв його самого, попросивши перед тим усіх вийти. Королівське рицарство оточило намет. Штефан зліз з коня... Його завели до короля. У руці він тримав оздоблений штандарт Молдовського князівства. Віддавши честь королеві і штандартові, згідно зі звичаєм, вклякнув перед королем, який сидів на троні. Там Штефан урочисто присягнув, що віддається сам з усією Молдовою під опіку і в оренду Казимирові і його наступникам, польським королям, назавжди. Присягав, що не визнає ніколи над собою жодного іншого володаря, що завжди виступатиме всім своїм військом проти ворогів короля.» В інших історичних джерелах читаємо, що Казимир IV приїхав до Коломиї зі своїми трьома синами, з державною елітою та з військом. Нібито їх приїхало, включно з руською шляхтою, 20 тисяч. А ще до них приєднався місцевий люд, збільшивши юрбу. Штефан Великий приїхав зі своїми головними боярами та з численним військом. Отже ж, це була справді велика історична подія, хоча про русинське (українське) там не йшлося. Та наші предки, мабуть, теж відчули якесь незначне полегшення, адже така зустріч віщувала хоч сякий-такий спокій, а не постійні загрози. Факт зустрічі 15 вересня 1485 р. в Коломиї двох європейських володарів залишається історичним. Цікаво, що мама польського короля Казимира IV була русинкою (українкою), і він був ліберальним щодо корінних русинів. А перша дружина молдовського ґосподара Штефана Великого Євдокія була також русинкою (українкою) – донькою київського князя Семена Олельковича. Подія на Косачеві під Коломиєю 1485 р. була настільки небуденною, що про неї пам’ятали впродовж століть. Ще в 1830-і рр. були сліди могили на Косачеві, з лівого боку цісарської дороги, як їхати на Гвіздець. Нібито, захланний власник розорав її і засіяв землю збіжжям. Однак коломийські поляки у 1870‑і рр. заповзялися увіковічнити історичну подію. І на місці кургану, де стояв Казимирів трон, 1877 р. встановили чотириметровий кам’яний обеліск з написом польською мовою: «На цьому місці 1485 року Казимир Ягеллончик, польський король, Великий князь литовський, приймав клятву вірності у ґосподара Волощини і Муньтянії Штефана». Цікаво, що в першому історичному нарисі про наше місто «Топографія історична. Коломия» (Голосъ Народный [Коломия]. – 1865 – 1866) автор вважав, що королеві Казимирові IV варто б встановити в Коломиї пам’ятник з таким написом: «Синови руської княгині і великого Ягайла, Казимирови четвертому, русинів і литовців другови відвертому і покровителю сих народів пам’ятник сей поставлено. Русини на місці тому, де колись волохи і славний їх ґосподар-воєвода Штефан Великий ґолд і присягу вірности складав року 1485. Вічна хай буде йому слава і пам’ять з роду в рід!» Однак мрія русинів (українців) не здійснилася, а обеліск, який встановили поляки 1877 р., знищили, за твердженням польського історика Р. Бриковського, румунські вояки 1919 р.,  а остаточно доруйнували пам’ятку в комуністичну добу. Здавалося, що ця історична подія забулася і лише оживала в місцевих краєзнавчих розвідках. Однак вона набула нового статусу... [caption id="attachment_2550" align="alignnone" width="1455"] Мирослав Гаталевич. Штефан Великий складає ґолд Казимирові IV на Косачеві 1485 р. Папір, графіка, 1995 р.[/caption] ІІ. РУМУНСЬКА ІНІЦІАТИВА У грудні 2006 р. румунська делегація з Сучавського повіту відвідала Коломию, а принагідно в супроводі директора Музею історії міста Коломиї Михайла Арсака поїхала на Косачів. Там архімандрит Путнянського православного монастиря Мелхіседек з ченцями відправили молебень за Штефана Великого. До речі, Румунська православна церква 1992 р. канонізувала цю історичну особу, і тепер Штефан Великий іменується ще й Святим. У листі Генерального консула Румунії в Чернівцях Елеонори Молдован до Коломийського міського голови Ігоря Слюзара від 27 липня 2015 р. читаємо таке: «Румунська сторона пропонує створення монументу з каміння, в центрі якого хрест та два представники народів, молдовський воєвода Штефан чел Маре та король Польщі Казимир IV з наступним написом «Ubi enim sunt duo vel tres congregati in nomine Meo ibi sum medio eorum» (Евангелія від Мафтея. 18. 20) румунською та українською мовами. Як пояснювальний текст українською, румунською та польською мовами написати наступне: «Цей монумент споруджено 15 вересня 2015 року з нагоди 530-ої річниці від зустрічі польського короля Казимира IV та воєводи Молдови Святого Штефана Великого в Коломиї 15 вересня 1485 року за підтримки Коломийської міської ради і Сучави (Румунія) та Генерального консульства Румунії в Чернівцях. Здійснення такого проекту буде сприяти розвитку відносин між Румунією, Україною, Польщею, особливо в галузі культурного туризму та задля збереження цінностей трьох народів в транскордонному регіоні». У цьому листі є ще один абзац такого змісту: «Ініціатива належить монастирю в Путні Сучавського повіту, Румунія, який разом з Сторожинецьким благочеством Української православної церкви, що на Чернівеччині, фінансово забезпечить реалізацію проекту, який може стати важливим центром єднання трьох культур та християнських цінностей трьох народів: румунського, українського та польського». Отже, з цього листа випливає, що Коломийський міський голова погодився на румунську ініціативу, а румуни готові були вже цієї осені встановити такий пам’ятник. Фінансували б цю акцію представники монастиря Румунської православної церкви у м. Путні та представники Сторожинецького благочиння УПЦ. Правда, невідомо який планувався хрест – православний чи католицький, адже румуни – православні, поляки – католики, а вкраїнці – і православні, причому двох патріархатів, і католики грецького обряду. Днями в міській раді відбулася зустріч румунської делегації і української (коломийської). Напередодні мер Ігор Слюзар запросив на круглий стіл з приводу румунської ініціативи коломийських краєзнавців і митців та вислухав їхню думку. Як-не-як, але йдеться про ідею з ідеологічним, історичним підґрунтям. А наступного дня до нас завітала поважна делегація наших сусідів-румунів, яку очолила Генеральний консул Румунії в Чернівцях Елеонора Молдован. У складі делегації – настоятель Путнянського монастиря та два ченці. Вони знову озвучили свою пропозицію. Коломийці ознайомили гостей з нашою.   ІІІ. УКРАЇНСЬКА ІНІЦІАТИВА Коломийський міський голова спільно з місцевим культурно-мистецьким активом погодився, що пам’ятний знак повинен стояти на місці історичної події, а не в середмісті. Місцеві краєзнавці та митці запропонували відновити первісний пам’ятник – обеліск, без фіґур Святого Штефана Великого і Казимира IV, і з тримовним текстом щодо історичної події. Також наша сторона запропонувала замість кам’яних постатей володарів установити пам’ятні знаки на честь румунсько-української та польсько-української дружби. Безперечно, до цієї події мусять бути залучені й поляки, й наші два коломийські єпископи – владика Василь та владика Юліан, думка яких у цій справі також важлива. Коломийський голова запропонував провести конкурси – румунам у Румунії, нам – у Коломиї, й, очевидно, полякам – у Польщі, на кращий проект пам’ятника та встановити його наступного року на храмове свято і День міста. Безперечно, подія змусить упорядкувати доволі невпорядковану територію на Косачеві. Але тут очільник нашого міста Ігор Слюзар подав добру ідею: запросити на урочистості президентів трьох країн – Румунії, Польщі й України. Очевидно, тоді й наш президент допоможе впорядкувати історичне місце. Дай Боже, щоб цьому нічого не перешкодило! За логікою, в Коломиї мали б створити конкурсну комісію та визначити скульпторів-переможців. Час минає швидко. Уже в грудні запланована наступна румунсько-українська зустріч, а, можливо, і тристороння, за участю польської сторони. Ну а пам’ятник, якщо його встановлять 2016 р., може стати туристичним знаковим місцем, однаково дорогим для румунів, поляків і нас, українців. А на місцевості з історичною пам’яткою варто закласти парк, щоб він символізував новий гін сусідських взаємин, уже не ворожий, а миролюбний, толерантний, культурний, довірливий. Відомо, що 1485 р. не було таких держав як Румунія і Україна, а тепер це доброзичливі сусіди, які обирають європейське майбутнє з його розмаїттям мов, культур і конфесій. Ярема БАНДУРКА [caption id="attachment_2551" align="alignnone" width="986"] Коломийці-поляки біля пам’ятного обеліска на честь історичної події 1485 р. на Косачеві. Фото кін. 19 ст. – поч. 20 ст.[/caption]