Рік тому в Україні розпочалася адміністративно-територіальна реформа. Її першим етапом мало стати об’єднання сіл та міст в територіальні громади – нові адміністративні одиниці первинного рівня, які мають замінити сільські та міські ради. На початках до об’єднання сіл та перекроювання карт усі взялися із завзяттям та ентузіазмом. Та минув рік, і процеси об’єднання за суперечками та дискусіями дещо призупинились. Базою для рекомендацій щодо проведення адмінреформи став власний досвід такої реформи в країнах-членах Ради Європи, зокрема Польщі та Франції. Більше того, рекомендації в майбутньому мають бути підсилені суттєвим фінансовим заохоченням: Європа обіцяє упродовж п'яти років виділяти кошти на укріплення інфраструктури в новостворених адміністративних центрах. До того ж очікується, що громадам надасться більша фінансова свобода, адже адміністративна реформа супроводжуватиметься децентралізацією: очікувано, що по-новому збиратимуться податки, більше коштів залишатиметься на місцях, міські органи самоврядування матимуть більше уповноважень для оперування цими коштами та кращого використання їх на користь громади, пише "Дзеркало Коломиї". Головною ідеєю адміністративно-територіальної реформи було укрупнення територіальних громад з метою економії коштів та збільшення повноважень. Доцільність об'єднання підтверджує навіть найпростіший приклад: у найменшій громаді проживає 84 людини, а працює вона за тими ж правилами, що і багатотисячна. Вони мають обрати 12 депутатів – кожного сьомого; мають призначити чотирьох членів виконкому, платити їм зарплатню. Зрозуміло, що у них просто не залишатиметься ані грошей, ані спроможності для утримання та розвитку громади. І справді, на Коломийщині не одна сільська рада працює збитково і заледве зводить кінці з кінцями за рахунок дотацій із державного бюджету. Відповідно, такий населений пункт не «потягне» і статус адміністративного центру, бо до нього є чітко прописані вимоги: у ньому має бути розвинута інфраструктура – медичний пункт, пожежна частина, дільничний відділок поліції тощо. На старті реформи в Коломиї та Коломийському районі було декілька варіантів об’єднання громад. Перший передбачав зменшення існуючих 50 сільських рад до 12 громад, потім виплила цифра 9. Хоча найбільш обговорювалися два варіанти об’єднання в 8 та 4 громад відповідно. Перший проект передбачав створення громад Коломиї, Отинії, Гвіздця, Печеніжина, Коршева, Матеївців, Нижнього Вербіжа та П’ядик. Згідно з другим планом центрами громад мали б стати Коломия, Отинія, Гвіздець та Печеніжин. Саме цей варіант і був затверджений Кабінетом Міністрів. Втім своє незадоволення таким ходом подій висловили мешканці Коршева та домоглися того, що там також буде створено територіальну громаду. Отже після тривалих дискусій було вирішено, що на території Коломийщини має бути 5 територіальних громад – Коломия із 44 селами, Печеніжин, Гвіздець, Отинія та Коршів. Слід відзначити, що саме на Коломийщині було створено першу громаду. Це сталося у Печеніжині. Там вже навіть встигли провести вибори старостів. [pull_quote_right]Однозначну згоду приєднатися до міста наразі дали лише сільські ради Шепарівців, Товмачика та Іванівців. Категорично проти об’єднання – П’ядики, Нижній Вербіж, Верхній Вербіж, Корнич, Матеївці.[/pull_quote_right] Що стосується Коломиї, то тут не все так гладко та є доволі серйозні проблеми. Підготовлені міською радою рекомендації передбачають об'єднання в одну громаду із центром у Коломиї 29 сільських рад, це 44 населені пункти. Податкові доходи на одного жителя села наразі становлять 152 гривні, у випадку ж об'єднання в одну громаду дохід на одну особу зросте вдвічі, до 338 гривень. Так само наразі сумований баланс доходу по всіх згаданих селах становить 5 936 грн, проти доходу Коломиї – 27 113 грн. Об'єднаний дохід громади ж становитиме 33 049 грн, і користатимуться з цього і жителі всіх згаданих сільських населених пунктів – кажуть у міській раді. Та мешканці сіл, з якими хоче об’єднатися Коломия, не поспішають цьому вірити. Як зазначає Богдан Колодніцький, радник міського голови з питань територіально-адміністративної реформи, проблеми з об’єднанням зараз дійсно є. Фактично, за його словами, однозначну згоду приєднатися до міста дали сільські ради Шепарівців, Товмачика та Іванівців. Категорично проти об’єднання – П’ядики, Нижній Вербіж, Верхній Вербіж, Корнич, Матеївці. Влада цих сільських рад зараз домагається від Уряду стати центрами об’єднаних громад. Головним аргументом спротиву громад цих сіл є страх того, що після об’єднання їхніми землями та майном розпоряджатиметься не громада, а Коломия. Богдан Колодніцький категорично це спростовує та каже, що землею зможуть користуватися тільки мешканці цього села, а Коломия ні на що не зазіхає. Втім, продовжує пан Колодніцький, є тут і момент політики. Справа в тому, що ініціаторами спротиву часто є не самі мешканці, а сільські голови та депутати районної та обласних рад від цих округів. Вони, каже радник, не хочуть втрачати влади та впливу. Тут виникає запитання, якщо села не хочуть, для чого так наполягати і ставити собі за мету обов’язково збільшити населення новоствореної громади до 100 тисяч. Та й чи потрібно таке об’єднання взагалі. Мовляв, не потрібно об’єднувати непоєднуване. У місті одна специфіка проблем, у селах – зовсім інша. І не потрібно їх змішувати в одне. На це Богдан Колодніцький відповів, що робиться це не через чиїсь амбіції чи самолюбство, а з конкретною практичною метою. Справа в тому, що ці 100 тисяч населення необхідні для співпраці із ЄС для участі у їхніх інфраструктурних програмах, залучення інвестицій та кредитів. З меншими громадами ЄС не працює. Тож якщо Коломиї не вдасться стати 100-тисячною громадою, то доведеться просити допомоги та працювати через Івано-Франківськ або Чернівці. А це шлях набагато довший та складніший. Ось так у Коломиї триває адміністративно-територіальна реформа. Починалася вона оптимістично, були навіть розмови, що 2016 рік ми зустрінемо вже у 100-тисячній Коломиї. Та все насправді виявилося набагато складнішим та проблемнішим, ніж здавалося. Цілком ймовірно, що домовитися так і не вдасться. В такому разу не слід виключати, що за об’єднання громад візьмуться у Києві і зроблять цей процес добровільно-примусовим. Просто намалюють карту, затвердять межі громад і поставлять місцевих жителів перед доконаним фактом. Віктор ФІТЬО