ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

"Скарби прадавні береже душа": у Коломиї відкрили виставку косівської родини Приймаків

У Національному Музеї Народного Мистецтва Гуцульщини Та Покуття відкрито виставку «Скарби прадавні береже душа». Тут експонуються мистецькі здобутки родини Йосипа і Дарії Приймаків з Косова та їхнього сина Дмитра.
Для огляду представлено вироби бондарства, різьбу по дереву, килимарство та іконопис. Родина Приймаків упродовж десятиліть невтомною творчою працею докладається до збереження, розвитку та популяризації мистецької спадщини народних майстрів Гуцульщини. Завдяки зверненню до давніх бондарських традицій, використанню традиційної гуцульської орнаментики та застосуванню іконописних технологій кількасотлітньої давнини у їхніх мистецьких виробах відчувається безперервний зв’язок поколінь, повідомляє прес-служба Національного музею Гуцульщини і Покуття ім. Кобринського. Визнаний майстер роботи з дерева та каменю Йосип Приймак працює в дещо призабутому нині такому виді народного мистецтва, як бондарство. На виставці представлено його коновки, гарчики, рогачі, сільнички, кухлі, дійнички, а також гуцульські меблі. Усі ці мистецькі вироби прикрашені традиційними геометричними та рослинними орнаментами, виконаними в техніці випалювання. Так само гуцульська автентика оживає в архаїчних візерунках, якими прикрашені ткацькі вироби дружини майстра Дарії. В її роботах передано не тільки мистецьке, а й культове, обрядове значення давніх гуцульських килимів, які супроводжували наших предків упродовж усього життя. Син Дмитро, дослухаючись порад батька, при малюванні дотримується давніх іконописних традицій, використовуючи тільки натуральні матеріали та фарби на природній основі. Подружжя Приймаків власним прикладом і завдяки педагогічній роботі у Косівському інституті декоративного та прикладного мистецтва сформували вже не одне покоління молодих майстрів. Вони навчають молодь шанувати народну мистецьку культуру, в якій втілено вічний дух нашого народу. Родинну творчість Приймаків, які самовіддано докладаються до збереження народного мистецтва, інакше ніж духовною розмовою з предками не назвати. І це правильно, адже нація – це не щось біологічне, а культурно-соціальна приналежність…