ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Приклад доброти: українці почали оплачувати покупки літніх людей у супермаркетах. ВІДЕО

Не всі старенькі люди готові це прийняти, але більшість щиро дякує.

У 35 містах і селах країни благодійники почали купувати продукти для самотніх літніх людей, аби привернути увагу кожного до тих, хто живе на копійки. До акції долучалися небайдужі українці – загалом за день пожертвували на гостинці понад 100 тисяч гривень, ідеться в сюжеті ТСН.19:30.

Вони знайомляться в супермаркеті – благодійниця Марія та самотня 85-річна киянка Поліна Петрівна. “Я дар мови втратила”, – зізнається бабуся. Вона каже, що таку допомогу одержує вперше в житті та просто не вірить своїм очам. Подібні до неї пенсіонерки, як правило, мають по 40-50 років робочого стажу, однак на пенсію в 2-3 тисячі гривень ледве виживають – доношують лише старі речі й завжди рахують, скільки витратять на їжу.

ніціатори акції пояснюють, що спокійно пройти повз цю ситуацію просто не могли: “До 70% крадіжок у продуктових супермаркетах скоюють, на жаль, люди похилого віку. У нас був шок. Ми не знали, що робити з цією інформацією. Вона неофіційна, бо крадіжки до 200 гривень і поліцію не викликають – тобто це така внутрішня інформація, котрою володіють ритейлери”. Гроші для літніх людей благодійники збирають заздалегідь через інтернет і дивуються, що найчастіше до акції долучаються далеко не заможні українці. Однак добру справу підтримують і зірки. “Те, що ми робимо – це щоби стало нормою і кожен із нас зміг робити, просто допомагати один одному. Люди не звикли просити про допомогу і не звикли приймати, є небезпека, щоби комусь не зіпсувати настрій. Часто підходиш і кажеш: доброго дня, ми допомагаємо бабусі – я вам не бабуся”, – кажуть активісти.

Уперше долучився й Андрій – один із наймолодших учасників, якому 10 років: “Вам допомогти?” Ця увага діє на серця краще, за витрачені гроші. “Це те, що за межі переходить. Я думала, що вже все загубилось, розчинилось. Виявляється, ні”, – не стримує сліз одна з пенсіонерок. Нерідко такі зустрічі завершуються сльозами, бо старенькі зізнаються, що зневірилися. “Незручно мені. Не звикли ми до такого”, – кажуть літні люди.