Ніяк не складалося редакційній команді "Дзеркала" відвідати село Молодятин, коли сонце стоїть у зеніті. "Люди – по роботах, хто в Коломиї, хто в Печеніжині, хто порається по господарству вдома…" – так нам відказували мешканці на телефонні дзвінки. Тож приїхали до села далеко за полудень. Проте майже нічого не втратили. Гідом по селу зголосився бути місцевий ґазда депутат Печеніжинської ОТГ Петро Арама. Взагалі Петро, як активіст села, вартує окремого нарису про себе. Має золоті руки, кмітливу голову й чималеньке господарство. Ще десь про нього напишемо… Автобус з Коломиї зупиняється навпроти гімназії. І як туди не завітати! Випускниці школи Квітослава Сидорук та Олеся Яремчук натхненно продекламували свої вірші. Директор Ярослав Жупник провів нас шкільними коридорами, показав модернізовані відповідно до вимог Нової української школи класи та кабінети. Гімназія має комп’ютерний клас з мультимедійною дошкою. За міжнародною програмою «Добре» ще у 2014 році реконструювали один шкільний корпус під дитячий садок. Спрямували державну субвенцію на будівництво накритого спортзалу. Спорт у Молодятині в пошанівку. Восьмикласник Петро Арама – срібний призер України з карате. Його сестричка третьокласниця Юля також займається карате у тренера Олексія Боярського. Торік дівчинка здобула друге місце на змаганнях у Рівному. Обидвоє – брат і сестра – мріють про чорний пояс. Юля щиро зізнається, що в школі однокласниці не дуже схвалюють її вибір. Але вона всім доведе, що карате можуть освоїти й дівчата, причому, без жодних втрат для свого «дівчачого іміджу»… Молодятин має два історичних надбання: хату, в якій замешкувала Ольга Кобилянська і яка волає про реставрацію (на цю тему ми вже писали), й церкву, збудовану у 1895 році. Новопризначений парох села Юрій Гушул показав журналістам давні ікони пензля польського іконописця Адольфа Оржеховського. Тепер трохи про охорону здоров’я мешканців Молодятина, зовсім коротко, бо денне світло невмолимо збігає, надворі починає сутеніти. Пів століття лікує молодятинців фельдшер Микола Вінтоняк, медик, що називається, від Бога. І хоч відправився на пенсію, звільнивши місце своїй доньці, однак донині чується відповідальним за здоров’я односельців. Пан Микола успішно займається мануальною терапією, на що має сертифікат. Підняв на ноги не одну молоду людину в селі, навіть тих, кого медичні світила "списали", як безнадійних. Завітали ми й до різьбяра Івана Чемериса. Чоловік належить до Національної спілки майстрів народного мистецтва, мав чимало персональних виставок. Але оптимізм його пригас. Шкода майстрові, що держава ніяк не підтримує народних умільців. Тим часом китайські сувеніри наводнюють вітчизняні ринки. А дерев’яну скульптуру малої форми успішно виготовляють за допомогою комп’ютера… Багато пізнавальних місцин у Молодятині можна відвідати лише пішки або на всюдиході. У нашому випадку нам у пригоді став квадроцикл згаданого вже Петра Арами. Цей англійського виробництва чотириколісний звір доправив нас у такі закапелки, де іншим транспортом не доберешся. Ну от хоча б до місцини, де за Польщі люди добували сировицю. З цієї соленої води варили сіль, і такий нехитрий промисел не одну сім’ю врятував від голоду… Високими травами вже геть під вечір ми добулися до пам’ятного знаку підпільникам УПА, які загинули в бункері, розташованому на початку п’ятдесятих на цьому місці. За свідченнями старожилів села, підпільники були смертельно отруєні. Їхні тіла виявили самі мешканці. Старожили пам’ятають усі деталі, але не про все воліють говорити, нехай ще трохи часу мине й зарубцюються рани в нащадків. АВТОР: Андрій МАЛАЩУК ФОТО: Андрій КАНЯ