Кулінарний проект “МастерШеф 6” вразив кількістю учасників та їх підготовкою. Проте серед них вирізнялася приємна жіночка з Прикарпаття Світлана Білейчук, яка змогла не лише увійти у 10 кращих на проекті, але і підкорити тисячі глядачів своєю добротою, щирістю та професіоналізмом. Світлана Білейчук розповіла про свої враження від проекту, шлях до “МастерШеф”, сім’ю, учасників та плани на майбутнє. Що вас спонукало подати анкету на участь у проекті? Це Ви подавали, чи, можливо, діти? Багато часу я була, як і всі люди – по цей бік екрану. За проектом спостерігала, мріяла і хотіла, і завжди в мене наверталися сльози на очі, коли йшов “МастерШеф”. Я думала, що це щось таке нереальне, неймовірне і там таким людям, які посвятили себе сім’ї, не місце. Насправді, таким вже, я думаю, остаточним поштовхом став друг моїх хлопців, який приїхав на канікули і одного разу сказав: «О, тьотя Свєта, Вам обов’язково треба на «МастерШеф» анкету подати». Так мені жартома сказав, але це мене настільки надихнуло: я про це думала, про це багато говорила своїй сім’ї. А хлопці хлопцями: «Мам, куди, який “МастерШеф”?». А Олексій каже: «З таким талантом будете сидіти вдома?»  І от я думаю, що це стало саме таким вирішальним поштовхом. Я вирішила подзвонити. А як відреагували Ви та Ваша сім’я, коли прийшло запрошення на кастинг? Спочатку ти заповняєш анкету або  можеш зателефонувати, а тобі говорять: «Так, ми зареєстрували, Ваша заявка прийнята». І все. Потім, через деякий час подзвонили і сказали, що я реєструвалась на кастинг у Львові (я вибрала Львів, тому що мені найближче до Львова). Це був перший передкастинг. В Івано-Франківську він не проводиться. І от сказали: «Приїжджайте на певне число зі своєю стравою». Страву потрібно було приготувати вдома і приїхати з готовою уже. Довго думали, що будете готувати? Довго думала. Взагалі не знала, що готувати, як їх вразити. І це був тільки передкастинг у Львові. У голові в мене було багато ідей, але я вибрала ту страву, яка мала їх вразити. Я готувала три види печінки: баранячу, свинну та кролячу. Ми ще потім сміялися, що це печінково-свинячо-баранячо-кролячий тортик.  Коли я почала говорити назву, то вони довго слухали, а потім сміялися, бо вона була дуже великою.  Хоча рулетом чи тортиком страву не можна назвати, але я все-таки подумала, що скажу тортик. Він у мене був з карамелізованими ягодами, фруктами на яблучно-м’ятному пюре. Також там були два види соусів. Всередині були дві начинки: гарбузова з сиром «Маскарпоне», до якої я давала різні спеції – м’яту, розмарин. І ці два види начинки я замотувала. Зробила землю з посушених оливок. Це виглядало шикарно. Тому що,  як тільки я зайшла, стояла в черзі з учасниками, відкрила свою страву і там почали фотографи підходити, всі фотографували. І я думала: «Невже я так класно це зробила?»   Які емоції Ви відчуваєте, коли бачите, що перед Вами сидять судді? На першому передкастингу я дуже переживала, мені рот не закривався, вони не могли навіть слова втикнути, щось мене спитатися. Потім, коли я виходила, то всі учасники питали, що там казали. А всіх питали про види нарізки, види тіста, але мене ніхто нічого не встиг запитати, тому що я  постійно говорила, плакала, сміялась. День перед тим, як їхати на кастинг в Київ, приїхали до нас знімати. Знімали цілий день мене, мою сім’ю, це для мене все складно було, якось незвично і для мене, і для дітей.  Якраз так співпало, що журналістка, яка в мене приймала передкастинг, приїхала знімати сюжет про мене. Вона казала, що на передкастингу ніхто не говорив так, як я , і всі були в шоці, що з людей треба було витягувати якісь слова. Я теж переживала, але налаштувала себе, що я буду такою, якою є і мені нічого не зашкодить. Я свої емоції, якісь життєві історії розказувала, плакала, сміялась, а їм напевно треба було таких людей емоційних, з харизмою, і ,напевно, щирих. І саме це їх вразило. Мені сказали, що зі Львова тільки я пройшла, Лєнка з Рівного (Олена Іващук – ред.), і ще зі Львова одна дівчина – це Наталя (Наталія Петрик – ред.), з цілої Західної України тільки ми. Як відбувався кастинг в Києві? Я вирішила готувати те, що я придумаю.  Щось своє, “з голови”, щоб їм дійсно було цікаво. В нас вдома є  барани, я часто їх готую, але час був обмежений  – 45 хвилин. А за 45 хвилин нереально в такій атмосфері готувати – переживаєш, не знаєш тієї техніки. Коли ми зайшли на кухню в мене просто “ступор” став, сльози на очі навернулися і я думала, що не зможу нічого зробити. Потім взяла себе в руки, мовляв, “в баню” цю техніку, навчуся (сміється). А в мене ще й кран заїв. І от, за 45 хвилин тяжко зготувати баранину, бо м’ясу ж треба час. Я собі налаштувалась на цю баранину, хотіла подати це в українському вигляді – в глечиках. Я багато вдома есперементувала, щоб були українські колорити, наші традиції, щоб їм щось таке цікаве показати…  Не встигала з часом, тому я змушена була переробити баранину. Вирішила подати з сухофруктами, з соусом з помідорів, з родзинками, курагою. Карамелізувала овочі, баранину відтовкла, зажарювала, тушкувала, виклала якось знаком питання, руки тряслилася, але коли я це зробила, то виглядало непогано. Мені сподобалось в кінцевому результаті.