З огляду на тотальне подорожчання бензину багато коломиян повертаються до найдешевшого виду транспорту – велосипеда. Та чи готове місто гарантувати комфорт усім учасникам руху, як це роблять у багатьох містах Європи? Зважаючи на жалюгідний стан наших доріг, запитання видається зайвим. Однак у Коломиї є доволі ініціативних жителів, які не чекають, поки про них подбає влада, а самі потрохи перетворюють рідне місто на зручне й комфортне. У соцмережах багато небайдужих долучаються до групи ВелоКоло. Один із її учасників, Олександр Дем'янчук, минулого року виграв невеликий грант на встановлення паркувальних місць для велосипедів. Як каже сам Олександр, у Коломиї до цього, звичайно, були велопаркування, то ще добавилося трохи. Однак справа не в величині гранту, а в тому, що в місті є такі люди, і їх доволі багато, пише "Дзеркало Коломиї". –          Я використовую велосипед як транспортний засіб постійно від 2011 року, відколи продав машину, – розповідає Олександр. – Помітив, що в Коломиї багато користуються велосипедом, люди різного віку. І, як у кожному сучасному місті, в нас існує такий собі конфлікт автомобілістів, велосипедистів і пішоходів. І на межі цих категорій потрібно балансувати. Тож минулого року зважився і написав проект до Української галицької асамблеї. Олександр виграв грант з бюджетом 10 тисяч гривень, встановили шість велопаркувань на 36 місць. Чоловік каже, що могло б на цю суму бути більше зроблено, планували встановити паркування під покриттям, однак завадила інфляція. Перший успіх надихнув Олександра, тож він спробував звернутися до інших доброчинців. Торік писав ще один проект, у Міжнародний фонд «Відродження» Джорджа Сороса, в якому теж мав на меті привернути увагу до проблеми велосипедистів у Коломиї. Це мала бути конференція за участю громадських активістів з усієї України. Але проект не виграв. Наступний проект відправив до Асоціації велосипедистів Києва. Цей увійшов у десятку, але не переміг. Однак організатори порекомендували звернутися у фонд імені Гайнріха Бьолля, до 31 березня треба відправити. Суть цього проекту – громадські обговорення на цю тему. А минулого тижня Олександр виклав на своїй сторінці у Фейсбуці фото велодоріжок, якими він їх бачить у Коломиї. Прокоментував це так: «Моя маленька мрія». –          Я розумію, – зізнається Олександр, – що велосипедні доріжки – не така проста штука для встановлення. Є багато нюансів, має відповідати дорожньо-будівельним нормам. Кілометр цього комфорту за всіма стандартами коштує 800 тисяч гривень, і не всюди ширина наших доріг дозволяє їх розміщувати. І через грант дуже важко залучити ресурси, які на це потрібні. Але це не означає, що слід скласти руки. Люди бурхливо обговорювали його фото. Хтось скептично ставився до самої ідеї, бо, мовляв, спочатку дороги слід відремонтувати, не час думати про велодоріжки чи велосмуги. Чи вхопилися за його ідею громадські або партійні організації Коломиї? Олександр каже, що ні. Як не дивно, до нього зверталися з Івано-Франківська, Львова з метою посприяти. Але й не це він ставив собі за мету. Питання не в тому, як коломияни оцінюють потребу в такому нововведенні, а в тому, що почалася дискусія. А взагалі для прихильників велоспорту в Коломиї є багато роботи. Одні мріють про муніципальні велопрокати, інші організовують різноманітні турніри для дітей, щоб залучати молодших містян до здорового способу життя. Головне – не чекають, що хтось це зробить за них.