За минулі чверть століття українці спромоглися здійснити три революції. Спочатку ми перемогли стару комуністичну номенклатуру під час революції на граніті. Потім ми відстояли своє право на свободу та демократію під час Помаранчевої революції. Головна ж із наших революцій – Майдан кров’ю та життям тисяч патріотів дав нам можливість на справжню Незалежність. Всі ці три українські революції – це приклад гідності, патріотизму та героїчності. Ми без роздумів та вагань готові йти на боротьбу та навіть смерть за Україну. Однак поряд із цими чеснотами є у нас і недолік – ми вміємо боротись, але не вміємо будувати. Свої мечі ми досі не перекували на рала. Історія показує, що тільки закінчується наша революція, українська пасіонарність кудись зникає, і ми розходимось по своїх крайніх хатах, пускаємо все на самоплив або по-дитячому ввіряємо виборену державу в руки політиків, які дбають не про неї, а про свої гаманці.
На початку 1990-их, залишивши свої намети на гранітному покритті Майдану, українці дозволили перефарбованим членам партії та комсомолу приватизувати державу та розпоряджатися нею на свій розсуд. Повіривши у свою безкарність та вседозволеність, політики з часом перестали навіть поглядати в бік народу.
Це призвело до Помаранчевої революції, яка також була сповнена надій та сподівань на нове життя, швидкі реформи та будівництво справжньої держави. Ми повірили тим людям, які так палко говорили зі сцени та яких ми своїми зусиллями привели до влади. Однак вони про нас скоро забули, а надії на нове життя швидко розтанули. Замість оновлення, реформування та розвитку ми отримали Януковича.
Він призвів до Майдану, який став великою раною на тілі України, але і великою надією на краще. Зневірені українці знову повірили, що жити можна гідно та по-людськи. Ми були переконані, що все – ось це точка неповернення і рухатись можна тільки вперед. Та бачимо, що замість обіцяних реформ все швидше рухається контрреволюція.
Як би це не звучало, але в усіх трьох випадках нівелювання здобутків наших революцій винні ми, ми і тільки ми самі. Одразу ж після того, як гаснуть останні шини, ми розходимось по домівках і сподіваємось на те, що великі політики на Печерських пагорбах за все подбають, що вони знають краще. А замість цього потрібно жорстко їх контролювати, самим братися до керування держави, міста чи села. Тільки активне громадянське суспільство є запорукою успішного розвитку держави, тільки активні громадяни є запобіжником того, що влада буде робити те, що повинна. Саме активні громадяни є локомотивом, які рухають держави уперед.
Саме із цих міркувань і була створена громадська організація «Прозора Коломия». Це середовище активних, небайдужих коломиян, які прагнуть зробити наше місто європейським в усіх значеннях цього слова. Наше місто має славну історію, стратегічне розташування та потужний потенціал розвитку. Та, на жаль, попри все це з кожним роком Коломия все більше перетворюється на сіре провінційне містечко, яке оминає швидкий рух сучасної цивілізації.
Головними своїми завданнями ми бачимо впровадження у життя міста демократичних та громадянських практик, підвищення рівня поваги до Закону, участь у заходах протидії та запобіганню корупції та загалом сприяння розвитку громадянського суспільства в загальній концепції розвитку держави через участь у соціальному діалозі громадськості та влади.
Так ми будемо моніторити та контролювати усі дії та рішення міської влади, будемо дивитися на дотримання закону державними структурами та правоохоронними органами. Однак хочемо сказати, що вся наша робота буде не проти когось, а за, за європейську Коломию. Ми хочемо, щоб у місті не приймалося корупційних рішень, щоб чиновники та депутати не зловживали своїм становищем, щоб в державних органах та закладах з коломиян не вимагали гроші, щоб мешканці міста могли реалізовувати свої права та ініціативи. Ми хочемо, щоб у Коломиї дотримувався Закон, а робота влади стала прозорою.
Ми звертаємось до усіх коломиян, кому з нами по дорозі – приєднуйтесь. Давайте разом та своїми руками будувати сьогодення та майбутнє нашої славної Коломиї. Звертайтесь до нас, приходьте зі своїми проблемами, ідеями та ініціативами. В місті непочатий край громадської роботи. Тільки разом ми зробимо розвиток Коломиї незворотним.
Віктор Фітьо, голова ГО «Прозора Коломия», журналіст: «Є така народна приказка: хочеш зробити найкраще – зроби сам. Її цілком виправдано застосувати і до соціально-політичного життя Коломиї. Якщо ми хочемо, щоб наше місто було цивілізованим, європейським та комфортним, мусимо самі до цього докластися. Це було головним мотивом до створення організації. В перспективі «Прозора Коломия» має стати своєрідним осердям громадського життя міста. Ми плануємо моніторити дії влади, також будемо займатися розв’язанням проблем мешканців міста у їх стосунках із владою та державними організаціями, але також ми будемо розробляти власні проекти розвитку міста, які пропонуватимемо владі».
Олександр Овчаренко, приватний підприємець, член правління ГО «Прозора Коломия»: «Коли люди ідуть до влади, вони пропонують певну програму та обіцянки, які обіцяють виконувати у владі. Та, коли люди приходять до влади, відбуваються дивні метаморфози, і вони забувають все, що обіцяли. Натомість роблять зовсім протилежні речі. «Прозора Коломия» має стати організацією, яка буде нагадувати тим, хто при владі, про їхні обіцянки і передвиборчі програми. Також ми нагадуватимемо чиновникам усіх рівнів, що ті всього-на-всього служать громаді міста Коломиї, а не є її царями. Все, що б не робилося у місті, має бути прозорим для людей».
Олександра Базюк, приватний підприємець, член виконкому Коломийської міської ради: «Майдан вкотре довів, що Україна вибрала європейський шлях свого розвитку. А це, перш за все, побудова правової держави. Закон повинен бути один для всіх, незалежно від соціального статусу. Якщо кожен керуватиметься в своїй діяльності тільки виключно законами України, громадяни перестануть бути заручниками протизаконних ситуацій. І, якщо влада будь-якого рівня, декларуючи свою проєвропейськість, насправді діє в неправовому полі, саме громадські організації повинні стати на захист прав та свобод пересічного громадянина».