Про боротьбу зі спотикачками, порушників паркування та стихійну торгівлю біля вокзалу Новий керівник комунального підприємства «Коломийська муніципальна дружина» Василь Кузьмин суттєво відрізняється від своїх попередників на цій посаді хоча б тим, що за його спиною – війна на сході. Причому війна не десь у другій чи третій лінії оборони, а в самому пеклі, у терміналі Донецького аеропорту, тож Василь належить до тих сміливців, що їх називають «кіборгами». Груди цього молодого чоловіка прикрашають у святкові дні ордени «За мужність» ІІІ ступеня і Богдана Хмельницького III ступеня, і навряд чи він відсиджувався б у далекій від фронту Коломиї, якби не поранення. Хоча чи можна назвати «відсиджуванням» обране ним поле діяльності? –          Відвага в цивільному житті, як твердив один мудрий письменник, ціниться навіть більше, ніж відвага військова. На своїй новій посаді ви маєте можливість довести, що це таки правильне спостереження. Готові доводити? –          Готовий, але я навряд чи порівняв би ситуацію в терміналі, де було справжнє пекло, і ситуацію в муніципальній дружині, де немає щохвилинного ризику втратити найдорожче, життя. –          Гаразд, спробуємо підійти до цього питання конкретніше. Ви помітили, що ваш брат або ваш батько припаркував автівку на тротуарі. Вчините зі своїми рідними так же, як з іншими порушниками? –          Надіюся, до цього не дійде, з рідними я вже провів профілактичну розмову, хоча вони й досі були законослухняними. А загалом моя думка така, що будь-який адміністратор має проявляти вимогливість, жорсткість до всіх, не роблячи виняток для кума, брата, свата. У нас значною мірою тому й мало порядку в країні, що законів і загальноприйнятих правил дотримуються не всі, забагато цієї кумівщини. –          Повернімося однак до паркування автотранспорту. Наскільки можна помітити, далеко не всі коломийські водії проявляють тут дисциплінованість. Ви вже щось протиставляєте цій недисциплінованості? –          Спільно з працівниками міської поліції провели десятиденну акцію задля виявлення водіїв-порушників. Де лише не виявляли припарковані автівки: на хідниках, під знаками, на місцях для інвалідів… –          І що, штрафували чи обмежувалися сто першим китайським попередженням? –          Наразі обмежувались усним попередженням і тим, що роздавали листівки про недопустимість подальших порушень правил. З часом, коли ми трохи розживемося, мрію купити евакуатор, і тоді етап «достукування до совісті» закінчиться. Порушникові доведеться оплатити штраф, витрати на транспортування, а також на перебування його автівки на майданчику. –          А ви співпрацюєте з поліцією тільки тоді, коли робите ось такі спільні рейди задля виявлення недисциплінованих водіїв? –          Ні, чому ж, у нас налагоджується взаємовигідна, надіюсь, співпраця. Першого ж робочого дня я повважав своїм обов’язком відвідати начальника нашого поліцейського відділку, ми мали конструктивну розмову. Домовилися, що спільно дбатимемо про охорону громадського порядку, поглиблюватимемо взаємодію. [pull_quote_right]Упродовж першого рейду вилучили 10 розміщених безпосередньо на тротуарах носіїв реклами, завантажили їх в автомашину й відвезли в «Полігон екологію». Склавши при цьому акти вилучення реклами, тобто до протоколів про адміністративне правопорушення ще не дійшли.[/pull_quote_right] –          Розкажіть трохи детальніше про ще одну вашу акцію, стосовно боротьби з незаконною рекламою. Наскільки чую, вона має неабиякий резонанс серед коломиян. –          Це був, знову ж таки, спільний з поліцією рейд. Упродовж нього вилучили десять розміщених безпосередньо на тротуарах носіїв реклами, завантажили їх в автомашину й відвезли в «Полігон екологію». Склавши при цьому акти вилучення реклами, тобто до протоколів про адміністративне правопорушення ще не дійшли. Розраховуємо на згадану вже совість громадян. –          І скільки часу вилучена вами реклама перебуватиме в «Полігон екології»? –          Частину її тим підприємцям, що пообіцяли більше не виставляти на тротуарі так звані спотикачки, вже повернули. А ті, до кого, як мовиться, не доходить, позбудуться своєї реклами, ми її просто утилізуємо. Причому хочу застерегти, що це не якась разова акція, що ми організували рейд і на тому заспокоїлися. Завтра (інтерв’ю відбулося 9 березня. –Д. К.), до речі, проведемо ще один рейд з приводу цих спотикачок, бо бачимо, що дехто з підприємців сприйняв першу акцію саме як випадковість. [pull_quote_right]Я можу ввійти в становище сільських жіночок, вимушених везти до Коломиї на продаж молоко чи яйця, щоб вижити. Проте порядок є порядок, культуру торгівлі також ніхто не скасовував.[/pull_quote_right] –          За неповну декаду на вашому рахунку вже кілька серйозних акцій. Серед них і результативна боротьба з незаконною торгівлею в середмісті. Проте як на залізничному вокзалі, так і біля нього незаконна торгівля наразі процвітає. –          Ми розпочали з центру, де було найважче. Ви звернули увагу, що вулиці в середмісті стали тепер начебто аж ширші, привабливіші? Дійдемо й до вокзалу, на все свій час. Я можу ввійти в становище сільських жіночок, вимушених везти до Коломиї на продаж молоко чи яйця, щоб вижити. Проте порядок є порядок, культуру торгівлі також ніхто не скасовував. Усім подобається жити в гарному, чистому, доглянутому місті. А якщо один дотримуватиметься правил нормального співжиття, а другий на ці правила плюватиме, ми з антисанітарії ніколи не виберемось. –          Василю, дозвольте спитати, ви курець? –          Так, є така погана звичка. А що? –          Те, що в нас і далі курять у громадських місцях, незважаючи на заборону. Фактично ця боротьба з курцями в громадських місцях провалена. Не плануєте взятися й за неї? –          Наразі є нагальніші справи, мушу вас розчарувати. Ні часу, ні сил для курців-порушників немає. –          Які нагальніші? –          Та хоча б екологічні проблеми. У місті знаєте скільки незаконних септиків встановлено? Наші водойми, річки страшенно забруднені, а шкода від брудної води, як на мене, куди жахливіша, ніж від куріння. Медики ж запевняють, що відсотків 80 усіх хвороб саме через недоброякісну воду. –          Ви кажете про брак часу. Як організовуєте свій робочий день? –          Я зіткнувся, по суті, з новою й малознайомою, не буду приховувати, для себе справою. Потрібно багато вчитися, знати законодавство, щоб правильно чинити в тій чи іншій ситуації. Це не до порівняння з тим, що було в АТО. Буває так, що плануєш одне, а виходить зовсім інше. –          Щодо законодавства, то наскільки я поінформований, тут наші народні депутати трохи недопрацьовують. Закон про муніципальну варту розглянуто в першому читанні ще в травні минулого року, проте більше до нього Верховна Рада не поверталася. Згідно з проектом цього закону, муніципальна дружина мала б право розпоряджатися спецзасобами, володіти зброєю, принаймні стріляти в разі небезпеки для життя гумовими кулями. У ваших працівників є спецзасоби, пістолети? –          Немає. У нас навіть уніформи немає. А уніформа, що там не кажіть, дисципліновує і самого працівника, і впливає на його клієнта. Хоча з одного боку це й краще, що ми поки що без пістолетів, зброя все ж – додатковий тягар, змучишся потім відчитуватися при застосуванні… [pull_quote_left]На статутний фонд міський бюджет запланував виділити нам цього року 170 тисяч гривень, плануємо використати їх на обладнання.[/pull_quote_left] –          Наскільки можна зрозуміти, ви не та організація, яка не знає, куди дівати фінанси… –          Ми скромне комунальне підприємство, доходи, як каже наша бухгалтерка, є, прибутків немає. На статутний фонд міський бюджет запланував виділити нам цього року 170 тисяч гривень, плануємо використати їх на обладнання. Заборгованості ні щодо зарплатні, ні щодо податків не маємо, і те вже добре. –          А якби мали, наприклад, мільйон, на що використали б? –          На те, щоб збільшити кількість паркоматів, яких не вистачає. На ту ж уніформу для 14 наших працівників, на згаданий евакуатор… –          Насамкінець можу запропонувати вам, Василю, звернутися до мешканців нашого міста. Що ви хотіли б сказати їм? –          Хотів би передусім зайвий раз нагадати нашим краянам, що всім нам необхідно почуватися господарями в своєму місті. Тобто дбати про його привабливий вигляд, не смітити, бути законослухняними громадянами. У цьому бачить своє першочергове завдання наша дружина, створена не для того, щоб конфліктувати з людьми, а задля плідної співпраці з мешканцями такого чудового міста над Прутом. Інтерв’ю взяв Дмитро Карп’як   Довідка. Василь Кузьмин був добровольцем у 80-тій аеромобільній бригаді. Воював у зоні АТО – в Опитному, Водяному та у терміналі Донецького аеропорту. Після демобілізації займався допомогою бійцям АТО та волонтерам. Уродженець Тлумаччини, закінчив Коломийську ЗОШ №3 та Коломийський економіко-правовий коледж.