До Дня місцевого самоврядування, який в Україні відзначають 7 грудня, Коломийська районна рада організувала паломницьку поїздку до православних святинь Румунії.
Першою святинею був монастир Драгомирна (Dragomirna) – це православний монастир на території румунського села Мітоку-Драгомірна (Mitocu Dragomirnei) недалеко від Сучави. Монастир-фортеця, який оточують високі стіни із потужними наріжними баштами. Це Південна Буковина, а історично - князівство Молдова, якого нині більше у Румунії (38 тис. кв. км), ніж у країні Молдові (33 тис. кв. км). Неймовірний монастир із колекції казкових фортифікованих розписаних монастирів Молдови, частина з яких є об’єктами Світової спадщини ЮНЕСКО.
Група спілкувалася з черницею, яка розповіла про історію і особливості монастиря.
Монастир Драгомирна заснований у 1607 році молдавським митрополитом Анастасієм Кримкою. Вважається, що велику допомогу новій обителі надав митрополит Київський, молдаванин Петро Могила. Оборонні мури у 1628-1635 роках звів інший Могила – господар Молдови Мирон Барновський-Могила, перетворивши монастир на неприступну фортецю.
У 1653 році монастир Драгомирна був оплотом претендента на престол Молдови Стефана Георгіуцу та волоського господаря Матея Бесараба, які були противниками господаря Молдови Васіле Лупу, зятем якого був Тиміш Хмельницький.
В боротьбі із ворогами тестя й дружини Тиміш із загоном козаків захопив монастир і пограбував його. Пізніше, у 1658 році, монастир захопили татари, кілька раз його брали й грабували поляки, тому можна сказати, що стіни, без надійного гарнізону не могли вберегти монастир-фортецю.
Із 1763 по 1775 роки настоятелем монастиря був українець Паїсій Величковський. Походив він із родини полтавського священника, настоятеля Успенського собору. Закінчивши Києво-Могилянську академію, після двох монастирів – Любецького та Медведівського, Петро (від народження він мав таке ім’я) із чернечим іменем Платон, прийшов служити у Києво-Печерську лавру, а через деякий час пішов блукати в Молдову, Волохію та на Балкани. У 24 роки він прийшов на Афон, де після чотирьох років мандрів і аскетизму він постригся у схимництво під іменем Паїсій.
Завівши дружбу із молдавським старцем Василем Паїсій створює власний скит і збирає навколо себе учнів та послідовників, які були, переважно, вихідцями із Молдови, Волохії та України. У 1763 році Паїсій, разом із 64 монахами залишає Афон і перебирається в Південну Буковину до монастиря Драгомирна.
Із 1775 року Південна Буковина потрапляє під владу католицької Австро-Угорщини. У цей же час руйнують Запорізьку Січ і багато козаків перебираються під захист цісаря. Запоріжці надають фінансову допомогу монастирю. Деякі дослідники вважають, що наприкінці 18 століття обитель була неформальним духовним центром козаків.
У 19 столітті монастир збіднів й почав занепадати. Відновили його вже наприкінці 20 століття.
Основою життя обителі є велика церква зведена у молдавському стилі – храм Святого Духа. Ще один храм розташований за мурами на цвинтарі. При монастирі діє музей старожитностей.
Серед численних пам’яток та шедеврів Румунії, монастир Драгомирна зовсім не губиться – це самодостатній цікавий об’єкт, який обов’язково варто відвідати.
