8 квітня 2025 р. «Україна молода» опублікувала статтю «Держзрада і Голодомор», в якій повідомлялося, що Шевченківський районний суд м. Києва зобов’язав Службу безпеки України зареєструвати кримінальне провадження за ст. 111 (Державна зрада), щодо Олександра Ткаченка, Антона Дробовича, Андрія Бутенка, Лесі Гасиджак, Геннадія Боряка та Івана Патриляка. Вказані особи протягом тривалого часу, під час російсько-української війни, вчинили дії на користь ворога, завдаючи шкоди інформаційній безпеці України, про що неодноразово повідомлялося в ЗМІ. До прикладу, колишній міністр культури Ткаченко не лише відкрито підтримував росію у приховуванні правди про геноцид українців, а й знущався з державної символіки України. Журналісти, політологи, громадські діячі, правники ще у серпні 2022 року неодноразово публічно засуджували такі дії,   називаючи це провокацією та злочином проти Української держави.

Представники Української Гельсінської Спілки та низка громадських організацій України прийняли рішення звернутися із  відповідною заявою до СБУ.  2 травня 2025 р. зареєстровано кримінальне провадження за ст. 111 КК України (Держзрада), щодо О. Ткаченка, А. Дробовича, А. Бутенка, Л. Гасиджак, Г. Боряка та І. Патриляка.

На думку громадськості, група вказаних осіб, використовуючи державні посади, вчинила низку дій, спрямованих на підтримку ворога під час війни, зокрема приховування злочинів кремля проти української нації. З цією метою Ткаченко, Дробович, Патриляк та інші особи, зловживаючи службовим становищем, організували інформаційну кампанію, спрямовану на приховування правди про найбільший злочин комуністичного режиму – геноцид українців та ліквідували «Інститут дослідження Голодомору», звільнивши провідних дослідників.

Створений у 2019 р. Інститут дослідження Голодомору, був не лише символом незламності українського духу, а й даниною пам’яті жертвам. За нетривалий час свого існування, вчені Інституту, штат якого нараховував всього 19 дослідників, зробили вагомий прорив у розкритті злочину геноциду: створено геоінформаційну систему місць масових поховань українців, зібрані матеріали, зокрема за кордоном, які свідчили про масове винищення українців та передано до слідчих органів тощо. 

На жаль, вже неможливо відновити документи з таких областей як Донецька, Луганська та Херсонська, а також з окупованих українських міст – Маріуполя, Мелітополя, Бердянська та ін. 

Війна за Україну йде не лише на полі бою, росія веде проти нас і гуманітарну війну, використовуючи історію не як науку, а як інструмент ідеологічної боротьби та пропаганду. Ще 14 січня 1992 р.  президент рф Єльцин підписав указ «Про захист державних секретів рф». З комуністичного режиму росія розпочала перехід у фашистсько-рашистський режим. У 2025 р. диктатор путін засекретив всі архівні фонди та підпорядкував росархів собі особисто, що свідчить про вразливість «русского мира», який триматися лише на пропаганді та сфальсифікованій історії. Також, засекреченими стали архіви Другої світової війни. Зрозуміло чому, адже диктатори сталін та гітлер розпочали війну з метою поділити Європу.  Головний тягар війни ліг на плечі українців, а без союзників ти американського лендлізу сталін був би знищений. 

Не дивним є те, що архіви НКВД також під сімома замками, адже саме там зберігаються документи, що стосуються організаторів та виконавців масових вбивств українців та представників інших поневолених народів у ХХ ст.. Плануючи війни, путін задіює як агентів впливу, так і представників п’ятої колони тих чи інших країн. Тому, наша перемога можлива лише у разі знищення п’ятої колони та об’єднання країни. 

Що стосується діяльності Дробовича, то саме ця особа задіяла видавця Марка Мельника, спійманого на протиправних діях та використаного в інтересах кремля. В кінці жовтня 2021 р. Мельник зробив заяву у фейсбуці, що книга про геноцид українців, видана Музеєм Голодомору з новітніми дослідженнями, нібито «сфальсифікована». Згодом змінив свій пост у фб, що він взагалі її не видавав. Проте, журналісти знайшли фото з Львівського книжкового Форуму, датоване 16 вересня 2021 р., на якому Мельник особисто презентує книгу «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань».   

В одному з організованих Ткаченком інтерв’ю на "Суспільному" (20 грудня 2021 р.) Марко Мельник скаже вагомі та нікому тоді ще не зрозумілі слова:

Ситуація у Марка Мельника була дійсно важка, шантаж від Дробовича, вимоги назвати книгу з геноциду сфальсифікованою, тиск з боку Українського інституту національної пам’яті, в протилежному випадку – проблеми з законом, переховування у Білій Церкві, пересування лише у вихідні та пізніми вечорами, розшук податковою службою та ін. Водночас ніхто не допомагав, а треба було рятуватися особисто. А втрата «дещо значно більшого» – це втрата бізнесу, а там і кримінальна справа за незаконний продаж книг, несплата податків та ін.

Підтвердженням тому є документація, датована набагато раніше – 29 вересня 2021 р., в якій Музей звертається до Мельника за роз’ясненнями, щодо незаконного продажу книжок, виданих Музеєм Голодомору. 

Як з’ясовано журналістами, одним з організаторів шельмування українських істориків, був так званий «активіст» Олег Слабоспицький. 1 грудня 2021 р.  він підписав ініціативного листа до міністра Ткаченка з вимогою заборонити поширювати новітні дослідження з геноциду українців.  Надалі  Слабоспицький рекрутував підписантів до свого листа. У розпорядженні «України молодої» наявні матеріали суду, в яких євідповідь експрезидента Світового Конгресу Українців Аскольда Лозинського – Слабоспицькому, на його ганебне звернення. 

Професор Володимир Сергійчук надав оцінку «трактату» під назвою «Відкритий лист науковців та громадськості щодо фальсифікацій у сфері дослідження та поширення інформації про Голодомор–геноцид Українського народу» у своїй брошурі «Три документи вічної ганьби». Щодо наукової діяльності О. Слабоспицького, то журналісти не знайшли будь-яких доказів, що він є  дослідником злочину геноциду українців. Виникає питання, хто ховається за його спиною?

Кремль, знищуючи правду про геноцид українців, компрометує та залякує науковців, і це не лише в Україні. До прикладу, мещанським судом міста москви заочно засуджені за екстремізм провідні українські вчені – проф. В. Сергійчук, д.і.н. О. Стасюк, проф. В. Марочко, проф. Р. Сербин (Канада). 

Протиправні дії Ткаченка, Дробовича, Бутенка, Патриляка, Боряка та Гасиджак є продовженням московської спецоперації проти України. Саме тому, заступник директора Інституту історії України Геннадій Боряк та його спільник, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Андрій Бутенко, вже понад три роки намагаються знищити першу докторську дисертацію з геноциду українців Олесі Стасюк. 

Далі буде….

Олена Михайлівська