Окрім Дня медика та Дня батька, 21 червня - ще й Всесвітній день рукостискань. У діловому спілкуванні чоловікам заведено тиснути руку при зустрічі. Проте часом у колі, де є і чоловіки, і жінки, потискають руку лише першим. Жінкам водночас можуть просто кивнути або ж поцілувати руку.

The Village Україна розібралася, чи потрібно тиснути руку жінкам і чому.

Любов Цибульська, керівниця групи з аналізу гібридних загроз УКМЦ:

"Часом буває, що чоловікам заведено тиснути руку, а жінкам – просто кивнути. Або ще моє «улюблене»: коли протягуєш потиснути руку, а чоловік думає, що її потрібно цілувати. А ти потім стоїш із цією заслиненою рукою і не знаєш, куди її подіти. Якось на початку розмови я отримала такий поцілунок. Через певний час я забула про це і простягнула руку, щоб потиснути на прощання. Проте чоловік не розгубився і знову її поцілував, ще пристрасніше, ніж уперше. Очевидно, вирішив, що мені це дуже подобається. Рукостискання з жінками – ще не відпрацьована частина етикету в Україні, на жаль."

Марк Лівін, письменник, видавець The Village Україна та Inspired:

"Я вважаю, що потиск руки – це прийнятне привітання з незнайомими або малознайомими людьми будь-якої статі. Тих, кого я знаю добре і чиї особисті кордони мені більш-менш відомі, я можу обійняти або поцілувати у щоку. Я потискаю руку малознайомим людям, яких бачу вперше або з якими ще недостатньо близький. Наприклад, на ділових зустрічах, під час вирішення робочих справ. Звісно, у мене немає бажання «поламати» комусь руку, я потискаю її однаково сильно і чоловікам, і жінкам. Для мене це є універсальною формою: для близьких – обійми (якщо для них це ок), для малознайомих – потиск руки."

Ірина Славінська, координаторка кампанії «Повага»:

"Якось один чоловік у відповідь на протягнуту руку подав мені два пальці замість долоні. Можливо, це мало підкреслити малі розміри моєї власної руки. Це було дуже неприємно, і після того епізоду я уникала спілкування з цією людиною. Один простий жест може зруйнувати потенційно добре враження та ставлення. Загалом я завжди дивувалася, як у великих товариствах, де є і чоловіки, і жінки, останні здаються невидимими, коли в кімнату заходить чоловік. Він може підкреслено потиснути руку всім присутнім чоловікам, натомість жінкам у кращому разі кивнути. Саме тому в рукостисканні є символічне навантаження. Це взаємне визнання одне одного як рівних."

Ольга Дячук, координаторка руху HeForShe в Україні, ООН Жінки:

"Якщо я не помиляюсь, то сам жест рукостискання виник як спосіб показати іншій людині, що у тебе немає зброї. Тобто початковий сенс такого жесту – привітання рівних між собою людей. Оскільки історично так склалось, що жінки в рази менше користувались зброєю і брали участь в перемовинах, то й жест став «чоловічим». Але в сучасному світі наші чоловіки не носять зброю (сподіваюсь), не полюють на мамонта і, зрештою, не роблять чогось такого особливого, що не доступно жінкам. Тому логічно, що рукостискання вже не може бути суто чоловічим жестом.

Читайте також: Коломиянка Ольга Дячук про фемінізм і улюблену косметику

Я знаю жінок, які не люблять, коли їм тиснуть руку, посилаються на етикет XVIII століття, зітхають, що їм не цілують ручку під час знайомства. Це, звісно, особистий вибір людини, і я не бачу сенсу когось змушувати до єдиного стандарту привітання. На щастя, ми живемо в час, коли можемо самі обирати, ким бути: принцесою чи воїном. Для мене жест рукостискання є дуже природним і формальним, у мене ніколи не виникало дискомфорту подати руку. Але останнім часом я спостерігаю позитивну динаміку: все рідше бачу спротив чи здивування з боку чоловіків. Для моїх друзів і знайомих хлопців це вже давно норма."

Аліна Скибинська, експертка з ділового етикету:

"Рукостискання у діловому спілкуванні є завжди доречним, незалежно від статі учасників ділових перемовин. Стать не є вирішальним фактором. Головне – у кого вища позиція. За міжнародними нормами та правилами ділового етикету, є певна пріоритетність: статус, вік і гендер. Якщо керівну посаду в компанії чи підрозділі посідає жінка, саме вона може бути ініціатором рукостискання під час зустрічей, зважаючи на її статус. Такий жест невербальної комунікації завжди вважався частиною ділового протоколу на зустрічах, а не просто трендом. Водночас жест рукостискання не є обов’язковим, особливо якщо у вас ділова зустріч з іноземцями. Оскільки є держави, де традиція рукостискання не є поширеною. Наприклад, в арабських країнах та Японії. Не варто ображатися, якщо на діловій зустрічі не подали руку для привітання."