Ви не знаєте, хто такі "бурчики"? Охоче заповню вашу прогалину в знаннях про новонароджене громадянське суспільство. Так з любов’ю називають хлопців і дівчат зі всеукраїнського відбудовчого табору "Будуємо Україну разом!", а якщо лаконічніше – "БУР". Уперше "бурчики" заявили про себе восени 2014-ого, зразу ж після звільнення від сепаратистів Краматорська. 50 молодих добровольців із західної і центральної України прибули тоді до цього добряче поруйнованого міста, щоб допомогти краматорцям відбудувати житло. Заручившись підтримкою місцевих волонтерів, прибулі ентузіасти впродовж одного місяця відновили 24 помешкання. "Відновлюємо стіни помешкань – руйнуємо стіни між людьми" – під таким шляхетним гаслом працювали молоді патріоти. "Соромно признатися, – визнає волонтерка зі Львова Вікторія Фешак, – але їдучи на схід, я думала, що там немає активної проукраїнської молоді, немає ентузіазму й громадянської відповідальності. Думала, що вони інші. Ця волонтерська ініціатива дала мені нове бачення, нове розуміння України". Співпраця приїжджих волонтерів і місцевих активістів привела до виникнення в Краматорську рівно два роки тому відкритої молодіжної платформи "ВІЛЬна ХАта" – своєрідного майданчика для обміну різноманітними ідеями між юнацтвом сходу і заходу. Таку ж платформу, але вже з назвою "Теплиця", було відкрито й у Слов’янську, куди невдовзі переїхали "бурчики". На жаль, чим довше триває російсько-українська війна на сході країни, тим гостріше відчувають її сумні наслідки не лише на Донбасі, але й у всіх регіонах. У складній ситуації опинилося багато родин полеглих і поранених воїнів, з’явилася нова категорія людей – переселенці. Вони також у центрі уваги проекту, створеного на базі доброчинної організації "Львівська освітня фундація". І що цікаво. У квітні цього року волонтери взяли активну участь у відновленні однієї зі львівських квартир, що постраждала від пожежі. Звідки, думаєте, прибули ці волонтери? З Краматорська. Так, цілковиту рацію має виконавчий директор "Львівської освітньої фундації" Віталій Кокор, запевняючи, що самими словами про потребу єднання сходу й заходу справу не зрушиш з місця. Найпевніший шлях до цього єднання – спільна праця для людей, які потрапили в тяжкі життєві обставини. – І не варто думати, – запевняє зв’язковий з громадою Дмитро Черкас, – що там, на Донеччині, всі як один вороже налаштовані проти нас, українців з інших областей. Шукав якось, наприклад, у Рубіжному один коледж і наважився розпитати, як знайти туди дорогу, зустрічну бабусю. На мою українську бабуся відреагувала навіть дуже добре, чемно розтлумачила, як маю йти до навчального закладу. Там теж багато притомних людей, просто російська пропаганда вміє затуманювати мізки. Дмитро разом з координатором проекту Олексієм Сапигою відвідали кілька днів тому й Коломию. Обидва хлопці родом з центральної України, в обох добротна університетська освіта. А приїхали в наше місто тому, що в новому році "бурчикам" потрібно обрати 12 міст-учасників свого проекту, отож вони приглядаються й до Коломиї. Презентують тут всеукраїнський табір "Будуємо Україну разом!" у навчальних закладах, знайомляться з сім’ями, які потребують допомоги… Хоча не варто думати, що волонтерські табори "бурчиків" – це виснажлива фізична праця і більше нічого. Працюють хлопці й дівчата здебільшого зранку до 15 год., а далі, так би мовити, культурна програма. Це й екскурсії, і дискусії, і майстер-класи, і зустрічі з цікавими людьми… Це чудова можливість для них краще пізнати свою Батьківщину. Якій, впевнені "бурчики", конче потрібні молоді й активні громадяни. Михайло ГЕРМАНЮК