Відповідно до методології НБУ 57% відсотків кредитів, виданих банками, вважаються такими, що не працюють. Це означає, що позичальники погано чи взагалі не здійснюють погашень своїх зобов’язань. І для того, щоб мати можливість вчасно розрахуватись із вкладниками, банку доводиться судитись із несумлінними боржниками на предмет стягнення застави. Як правило, судова тяганина триває роками, й часто банки страждають від того, що в процесі вирішення суперечки предмет застави переоформляється й банк залишається ні з чим. Звичайно, проблеми із неповерненням боргу невеликою частиною позичальників не створюють проблем для банку. Ризик неповернення кредиту закладається у відсоткову ставку – ці кілька відсоткових пунктів, по суті, страховка, яку платять всі позичальники на випадок, якщо частина з них не зможе розрахуватись. Однією із головних причин високих ставок по кредитам в Україні є висока частка кредитів, які не погашаються. Фактично, позичальник значно переплачує не тільки за свій кредит, а й за кредит "того хлопця". Нерідко "тим хлопцем" виявляється фігурант рейтингу "Форбс" чи якийсь політик, який заборгував крупну суму й ухиляється від виконання своїх обов’язків по кредитному договору, ховаючись за фактично нефункціонуючою судовою системою в нашій країні. Частково, в цьому є вина й самих банків, які грішили тим, що позичали занадто багато "в одні руки". Набагато простіше видати 1 кредит на 10 млн грн, ніж 100 кредитів по 100 тисяч гривень. Це потребує менше часу та зусиль зі сторони банку. Недаремно існує приказка "Якщо ви винні банку $100– це ваша проблема, якщо ви винні $100 000 000 – це вже проблема банку". Верховна Рада дуже неохоче голосує за посилення прав кредиторів. Часто самі депутати чи компанії, що їм належать, є крупними боржниками банків, а посилювати своїх опонентів особливого бажання немає. Безумовно, окупація, військові дії та значне погіршення економічної ситуації в минулі роки мають стосунок до появи великої частки непрацюючих кредитів. Але, в той же час, мільярди гривень було втрачено банками та вкладниками в збанкрутілих банках через слабкий захист прав кредиторів. Коли неплатежі по кредитам досягають певної межі запасу міцності банку, він не може працювати далі без підтримки капіталом з боку акціонерів. В Україні фактично немає банків, що не постраждали від недобросовісних позичальників. Більше всього непрацюючих кредитів – в державних банках (71.75%), не в останню чергу – через сумнівні практики видачі кредитів попередніми власниками Приватбанку. Погані кредити держбанків, через процедуру докапіталізації, було замінено на ОВДП – державний борг, щоб гарантувати повернення коштів вкладникам. Таким чином за несумлінних позичальників заплатили ми з вами – платники податків. В інших банках, зокрема іноземних, акціонери були змушені збільшувати капітал банків, замість того, щоб інвестувати ці кошти, зокрема в покращення рівня обслуговування. Врешті-решт, декілька десятків банків не зуміли втриматись на плаву й, їх вкладникам компенсували депозити, знову ж таки, коштом платників податків – через ФГВФО. Навіть, якщо ви не берете кредити чи не заощаджуєте кошти на депозиті, проблема низької платіжної дисципліни зачіпає вас безпосередньо:

• вона б’є по вас через зростання державного боргу, що спрямовується на компенсацію вкладникам та на порятунок держбанків;
• через високі ціни виробників, які закладають в них високі процентні ставки, спричинені масовими неповерненнями кредитів;
• зрештою, через труднощі із отриманням кредитів в банках, що дуже обережно кредитуватимуть з огляду на високу ймовірність неповернення боргу.

АВТОР: Михайло Демків, фінансовий аналітик фінансової групи ICU. VoxConnector спеціально для Дзеркала Коломиї.