У нашому місті багато історичних пам’яток, які потребують реставрації. Реставрація, фінансування, історія та дух пам’яток, – читайте про це у матеріалі. Чому у Коломиї склалася така ситуація – прокоментував головний спеціаліст відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради Андрій Олійник, який називає кілька причин: "По-перше, відсутність фінансування та ефективного механізму залучення коштів. Коломия слабо інтегрується в державні та міжнародні проекти, в рамках яких можна отримати фінанси на реставрацію історичних будівель. Але, незважаючи на нестачу коштів, можна провести консерваційні роботи. І хоча б трохи сповільнити руйнацію будівель. По-друге, у нашому місті працює мала кількість кваліфікованих архітекторів-реставраторів з ліцензією на виконання відповідних робіт. Це призводить до монополізації, яка знижує конкуренцію. Коли немає конкуренції, відповідно, немає стимулу щось покращувати. Можна було б залучити спеціалістів з інших регіонів, але знову ж усе впирається у гроші. По-третє, паспорти оформлені на доволі малу кількість пам’яток. Сама процедура виготовлення забирає багато часу. А по-четверте, не секрет, що у доведенні пам’яток до такого стану зацікавлені певні кола, які, в першу чергу, реалізовують політичні та бізнесові амбіції". Ми обіцяли вам розповісти про їхню історію та цінність. Розпочнемо з будівлі колишнього товариства "Сокіл", що знаходиться на вулиці Симона Петлюри. Історія цієї будівлі дуже давня. Коломийську секцію "Сокіл" побудував відомий архітектор Галичини Іван Левинський на прикладі спортивної організації "Материнський осередок" (Macierzyste gniazdo), яка відповідала чеському товариству "Сокіл". Основна мета організації полягала у підвищенні фізичної підготовки та національної свідомості польської молоді, а основним девізом стала відома усім фраза "У здоровому тілі – здоровий дух". Певний період часу організація існувала тільки у Львові, але згодом відкрила свої філії і в інших містах, зокрема і в Коломиї. Будинок збудований у "закопанському стилі" 1895 року. Митці цього напрямку намагалися відобразити національну свідомість методом втілення елементів народної польської архітектури Карпат в сучасних міських будівлях. Ця будівля є єдиним прикладом "закопанського стилю" в Коломиї. Наступною пам’яткою є колишня казарма цісарсько-королівського 66-ого батальйону "Коломия" 36 піхотного полку краєвої оборони на вулиці Андрія Чайковського. Споруда зведена наприкінці XIX ст. в "мілітарному стилі" за проектом німецьких архітекторів. В першу чергу її використовували для потреб австро-угорської армії. Будинок цінний, оскільки є єдиним свідком присутності в місті останнього імператора Австро-Угорської імперії архікнязя Карла. "Євромікс", ломбард, оптика… Цілі ряди магазинів на вул. Січових Стрільців замість відновленої пам’ятки архітектури. Зараз вони не нагадують колишні драгунські або, іншими словами, кінні казарми, які варто відреставрувати. В різні роки тут дислокувалися дивізіони Галицько-буковинського та Богемського драгунських полків. До речі, власне останнім керував ерцгерцог Карл Франц, останній імператор Австро-Угорщини, який приїхав у Коломию разом зі своєю дружиною та сином. Не менш важливим місцем є і будинок на бул. Лесі Українки, 32 та 32А. Галерея, кафе та біля нього мистецький центр "Світовид", а колись казарми 24 піхотного полку. Спочатку у 1848 році сформували "Руський полк". Саме у його складі коломияни відправлялися на австро-італійсько-французьку війну. Після чого цей підрозділ додали до 24 Галицько-буковинського піхотного полку. З другої половини 19 століття поповнювалися рекрутами з Коломийщини. Коломийська міська бібліотека №1 є однією з найстаріших бібліотек Покуття. Будівля збудована у 1907 році та виконана в античному стилі. У повоєнні роки тут розмістився військкомат, потім житлові квартири. На початку минулого століття тут був адвокатський осідок Кирила Трильовського. У післявоєнний період – дитячий садочок, який існував під №3 до кінця 1960‑х. Від 1978 року вже діяла бібліотека. Державна виконавча служба, магазин "Продукти", перукарня, кав’ярня… Проходячи повз, мало хто з мешканців міста звертає увагу на цінність. У блоці будинків №13-17 адвокатською практикою займався Вагнер, містилися кабінети лікаря Готфріда та польського юриста європейського походження Аллерганда. Перший у місті артистичний кінематограф межував з польським "Закладом кредитовим", про що нагадав напис, знайдений під товщею давньої штукатурки під час реконструкції середмістя влітку 2000 року. Ресторан "Карпати" також складає велику частину історії. Будинки побудовані в "еклектичному стилі", основою якого був класицизм. Власне, такий стиль був поширений в Австро-Угорській імперії. Насправді в Коломиї залишилось не так багато будівель з того часу, які оздоблені в такій великій кількості і не втратили первісного вигляду. Окрім цього, велике значення має й історичний характер, оскільки багато подій пов’язано власне з цією будівлею. Колишню Коломийську гончарську школу відкрили ще 15 серпня 1875 року, а саму будівлю побудували в 1891 році. Однією з причин заснування Коломийської гончарської школи стало те, що у 1876 р. при Львівській політехнічній школі під керівництвом Ю. Захарієвича було створено "Крайову станцію керамічних дослідів", яка займалася пробами ґрунтів Покуття і Гуцульщини. Було вирішено, що найкращі гончарні ґрунти знаходяться саме у Коломиї. Тому завдання школи, в першу чергу, полягало у продовженні плекання зразків давньої коломийської кераміки і творчої спадщини відомого косівського майстра, класика гуцульської народної кераміки XIX ст. Олекси Бахматюка (1820–1822). Коломийська гончарна школа була одна з найстаріших гончарних закладів Галичини. Будинок біля Коломийської гімназії імені Грушевського на вул. Івана Франка, 21 можна вважати архітектурною раною міста. Це колишня Коломийська районна державна лікарня ветеринарної медицини. Інша будівля на вулиці Чорновола, 24 побудована ще в 1870 році. Нині там знаходиться супермаркет "Ватсон" та ще кілька інших закладів, через які не одразу звертається увага на архітектуру. Колись у цьому будинку розташовувалось кафе "Рояль" ("Королівське") і готель "Імперіал". Власне ця будівля формує цілісний архітектурний ансамбль вулиці. Колишній Польський народний дім Товариства народної школи ім. графів Е. і Б. Старженських на вул. Івана Франка, 8 початку XX століття та будинок на вул. Андрія Чайковського, 56 біля продуктового магазину "АТБ" також вимагають реставрації. На жаль, інформації по ньому ми ще не знайшли. Але, як нам стало відомо, ця будівля разом з колишніми кінними казармами (там, де зараз знаходиться "Євромікс") та стайнею (зараз там розташований магазин "АТБ") складали один комплекс. Слід пам’ятати, що руйнація будівель кожного року зростає. Якщо на вигляд вона має лише тріщини, то вже за кілька років розпочнеться осипання, а після нього падіння стін та даху.   Соломія МАРДАРОВИЧ