Донеччина. Район Слов’янська, село Семенівка. На гранітному камені золотом викарбувані імена. Імена воїнів, постаті яких і досі стоять перед очима… Згадала Тараса Михайловича… Це було ще до війни, коли я вперше почула про досвідченого та відважного командира 1 аеромобільно-десантного батальйону підполковника Тараса Сенюка. Плац військової частини, шикування особового складу 1-го батальйону, здається тоді підрозділ готувався до навчань на полігоні. Спершу було досить дивно спостерігати, як невисокого зросту командир перевіряв наявність у десантників екіпірування, які потрібно було для польового виходу. За атмосферою, яка склалася на плацу, стало одразу зрозуміло, що його поважають і він є авторитетом. Кожен військовослужбовець його підрозділу стояв ніби по команді "струнко", коли до нього наближався комбат. Він вмів знайти підхід до кожного солдата: комусь робив зауваження, когось хвалив, а з кимось про щось шуткував. Він був живим та справжнім… "Це був СПРАВЖНІЙ командир!". так про нього сьогодні говорять, ті хто з ним воював на Сході. Тарас Сенюк був військовий до останньої краплини своєї душі та тіла – саме так про нього завжди говорили та говорять десантники. Його відданість військовій справі і досі згадуються підлеглими. Здавалося, що у нього в голові була сила-силенна військових ідей. Молодий комбат завжди знаходив, чим зайняти особовий склад та чому навчити. А ще скільки корисних та цікавих ідей він не встиг передати своїм бійцям. На жаль його життя забрала війна… Хоробрість – була його візитною карткою. Він ніколи не ховався за спинами солдат. Головний удар противника прийняв на себе, поплатившись за це життям… Побачивши його ім’я на гранітному камені, очі сповнюються сльозами… Саме у цьому місці, у селі Семенівка Донецької області велися запеклі бої з проросійськими бойовиками у 2014 році. Там і залишив своє життя комбат 1 аеромобільно-десантного батальйону 95 бригади полковник Тарас Сенюк. Про масштабну бойову операцію говорить кількість зазначених на граніті різних військових та правоохоронних угрупувань, воїни який загинули на місці зведення пам’ятника. Недаремно кажуть, що немає більшої любові до країни, як віддати своє життя за її незалежність. Саме сьогодні військовослужбовці 95 окремої десантно-штурмової бригади спільно з представниками інших військових формувань та правоохоронних органів, які діють у складі Об’єднаних сил, активістами та громадськими діячами вшанували пам’ять військовослужбовців, які у 2014 році загинули в бою з бойовиками під Семенівкою. Урочистим покладанням квітів українці висловила свою повагу до загиблих. Пам’ятні вірші, слова подяки та авторські пісні – все це сьогодні лунало на честь наших найперших український героїв, які своїм життям почали наближати перемогу у війні. АВТОР: лейтенант Олена Слободянюк, прес-служба 95 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України Джерело: Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Довідка: Тарас Михайлович Сенюк  народився 22 червня 1980 р. у Коломиї. Загинув 3 червня 2014 р. у Слов'янську Донецької області. Український військовослужбовець, десантник, полковник Збройних сил України. Герой України (посмертно). [caption id="attachment_101743" align="alignnone" width="960"] Район Слов’янська, село Семенівка[/caption] Читайте також: “Мій Тарасик повсякчас зі мною”. Як живе родина полеглого Героя України Тараса Сенюка з Коломиї.