В 1911–1912 рр. І. Франко на запрошення спеціально організованих комітетів виїжджав до різних міст Галичини для прочитання поеми «Мойсей». Такий комітет у Коломиї очолив гімназійний професор та голова товариства «Учительська Громада» Леонтій Кузьма. Він і запросив письменника листом від 17 грудня 1911 р. приїхати до міста: «… з припоручення нашої філії учительської громади звертаю ся до Вас з прошенєм, можебисьте і Коломиї дали нагоду почути Вашого Мойсея або иншу яку креацию. А що у нас більша саля вільна лише в будні дні, тому просили бисьмо вибрати собі на відчит оден з слідуючих днів: 2, 3, 4, або аж 11, 12 січня». Письменник відповів згодою, і вже в числі 2 за 1912 р. львівська газета «Діло» повідомляла: «...в четвер 11.01.1912 р. о 6-ій годині вечора відбудеться в Коломиї літературний вечір др. Івана Франка, який відчитає свого «Мойсея».

Отже, Іван Франко приїхав до Коломиї 11 січня 1912 р. о 16 год. львівським потягом. Супроводжував слабкого й хворого вже тоді письменника його найстарший син Андрій. Після короткого вітання гімназистів, які чекали Каменяра на пероні, і приблизно двогодинного відпочинку в оселі Кузьмів (тепер – вул. Родини Кузьми, 8)І. Франко з Андрієм та професором Леонтієм Кузьмою прибули до Щадничої каси, зал якої вже був заповнений прихильниками творчості письменника. Під гучні оплески він вийшов на сцену, злегка вклонився, сів за стіл і почав читати.

Колишній гімназист Олексій Цибуляк згадував про цей момент так: «Розмови йшли тільки шепотом, щоб не порушити урочистих хвилин. Нарешті Іван Франко вийшов із-за куліс на сцену в супроводі учителя Леонтія Кузьми. На його появу присутні піднялися і привітали нестихаючими оплесками. Іван Франко злегка схилив вкриту сивиною голову і сів за стіл, накритий зеленим сукном. Праву руку поклав на стіл, ліву на коліна». За іншими спогадами, на сцені, крім І. Франка та Л. Кузьми, були ще Андрій та декілька викладачів, а перед початком читання Леонтій Кузьма привітав і представив письменника. Присутні в залі не могли стримати сліз, побачивши змучену, стареньку постать Каменяра, його нерухомі паралізовані руки. І. Франко читав, а сторінки перегортав Л. Кузьма (за іншими свідченнями, Андрій).

Василь Костащук, який як гімназист був учасником зустрічі, у споминах писав: «В залі настала така тиша, що здавалося, ніби там нікого немає. Франко читав тихим голосом, але кожне слово чути було чітко. Напоєно воно було такою силою почуття, що западало глибоко в наші серця. Хвилювання слухачів, що виявлялось сльозами на очах, переливалось час від часу в гучні оплески. Коли Франко закінчив читати, оплескам і вигукам «слава» не було меж. Заворожені і схвильовані вертались ми додому, горді, що ще на порозі свого свідомого життя мали щастя бачити і чути свого Прометея».

Читання тривало півтори години, які промайнули для присутніх як одна мить, відтак письменник вклонився й зійшов зі сцени. На площі біля Щадничої каси зібралось дуже багато людей, ніхто не розходився, чекаючи Івана Франка. Коли він з’явився, чоловіки познімали шапки й капелюхи і так стояли до того часу, поки фіакр з гостями й Л. Кузьмою не від’їхав.

Іван Франко із сином переночували в гостинній оселі Леонтія Кузьми і наступного дня повернулися до Львова. Це був останній приїзд письменника до Коломиї.

На відзначення цієї незабутньої події, а також з нагоди 155-річчя від дня народження Івана Франка 27 серпня 2011 року на фасаді колишньої Щадничої каси відкрито меморіальну таблицю з барельєфом пророка Мойсея, автором якої є знаний коломийський скульптор Роман Захарчук.