Місто – це не тільки центр із його архітектурою, інфраструктурою та туристичними привабами. Більша частина міського простору – це так звані спальні райони. І якщо за центр Коломиї влада нарешті взялася, то її окраїни часто нагадують антураж до відомого фільму «Діскавері» «Планета без людей». Сірі облізлі будинки, місиво болота замість дороги та безпритульні собаки. Що з цим робити та як привести спальні мікрорайони міста до цивілізованого вигляду – читайте далі. Про зовнішній вигляд Коломиї останнім часом розмов багато. Однак переважно вони точаться довкола іміджу центральної частини міста, пише "Дзеркало Коломиї". З одного боку це закономірно, адже центр – це своєрідна міська вітальня, куди ми запрошуємо своїх гостей. Втім, місто має бути комфортним не тільки для туристів, але і для самих коломиян, більшість яких живуть не в центрі, а у багатоповерхівках чи приватних будинках на околицях міста. А ця частина міського простору буквально у жахливому стані. Сірі багатоповерхівки ще радянських часів навівають сум, а разом із страшними смітниками, болотом та бродячими собаками створюють доволі депресивний пейзаж. Ірина Червінська, мешканка будинку на «курячих ніжках», що на вулиці Січових Стрільців, каже, що жити у цьому районі їй комфортно, однак і незручностей вистачає. «В плані інфраструктури, транспорту чи сфери послуг скаржитися не буду. Тут і супермаркет, і садочок є, багато магазинів, транспортний зв’язок з іншими кінцями міста. Однак це результат діяльності підприємців, які, щоб заробити самі, ідуть до людей. А от речі, які має забезпечити міська влада, бажають кращого. Ну от наприклад, – продовжує пані Ірина, – тротуари та внутрішні міжбудинкові доріжки – на них суцільні ями і болото. З дитячим візочком пройти дуже важко. Старий дитячий майданчик вже перетворився на купу металобрухту та, навіть, загрозу для безпеки дітлахів. Є також проблеми із вивозом сміття та перенасиченням безхатченками. Час від часу вони заходять у будинки та крадуть із ящиків продукти. Взагалі район наш гарний, але запущений». [pull_quote_right]Погані дороги, стан міжбудинкових проїздів, відсутність відпочинкової, дитячої та зеленої зон, незадовільне освітлення, засилля стихійних автостоянок, смітники – все це робить життя коломиян у цих мікрорайонах не надто комфортним. Про ці проблеми, звичайно, знають у Ратуші. Однак вирішувати чомусь не поспішають.[/pull_quote_right] Схожі справи і в протилежному кінці міста, в районі вулиці Костомарова. Надія Музичук, яка тут живе, каже, що найбільші проблеми мікрорайону – це дороги, каналізація та стан багатоповерхівок. «В нас хороших доріг і так ніколи тут не було, а зараз будували будинок, все порозривали, машини цю всю землю перемісили так, що тепер в нас непрохідні болота. Друга проблема, яка хвилює мешканців району, – це відсутність каналізаційного стоку, і коли падає дощ, тут утворюються величезні калюжі. Ну і третє – це зовнішній вигляд будинків, які доволі страшні і облуплені». Загалом вищевказані проблеми є актуальними і для інших районів міста – Леонтовича, Гомону, Довбуша, Бандери, Петлюри, військового містечка тощо. Погані дороги, стан міжбудинкових проїздів, відсутність відпочинкової, дитячої та зеленої зон, незадовільне освітлення, засилля стихійних автостоянок, смітники – все це робить життя коломиян у цих мікрорайонах не надто комфортним. Про ці проблеми, звичайно, знають у Ратуші. Однак вирішувати чомусь не поспішають. Міський голова Ігор Слюзар каже, що спеціальної комплексної програми розвитку спальних мікрорайонів міста немає. Проблеми вирішують по наявності ресурсів. «Одна з найбільших проблем усіх спальних мікрорайонів – це стан міжквартальних проїздів. 20 років їх засипали шутром, а це глина і річковий пісок. Звідси і болото. Цього року їх відновлення буде одним із пріоритетів нашої роботи. Ми хочемо ці всі насипи вивезти, вирівняти, зробити дощову каналізацію і привести цю територію до гарного вигляду. На такі роботи у бюджеті закладено 3,5 мільйона гривень. Розпочнемо із вулиці Костомарова», – розповів міський голова. Також за словами Ігоря Слюзара влада запланувала встановити у мікрорайонах міста 10 дитячих та 3 спортивних майданчики. А от за зовнішній вигляд будинків міська влада відповідальності не несе. Відтепер – це приватна власність мешканців, і за них відповідають ОСББ. Тому утеплення та можливе фарбування фасадів на розсуд самих мешканців. Єдиним, у чому місто може допомогти, – це залучення ґрантів ООН. Цього року півторамільйонний ґрант поділили між 6-ма об’єднаннями співвласників. Поки що це все, що місто може зробити у справі розвитку своїх спальних районів. Колишній головний архітектор міста Лук’ян Тимофіїв вважає, що більшість проблем спальних районів вже давно можна було вирішити, і без мільйонних вкладень. Крім цього існує багато міжнародних ґрантів, які спеціально спрямовані на благоустрій багатоповерхової забудови, але комунальні підприємства мало у цьому напрямку працюють: «Ґранти – це вигідно, адже вони дають велику частину грошей, ще частину можуть додати самі люди, і проблема утеплення фасадів, їх фарбування, ремонту дахів може бути вирішена», – каже архітектор. Другим важливим завданням має стати збереження дитячих майданчиків і скверів: «У центрі не залишилося жодного скверу, все розпродано. А от для спальних районів їх потрібно зберегти, мешканці повинні мати де відпочити і залишити дітей. Також міська влада повинна змусити забудовників облаштовувати територію довкола новобудов. Бо на сьогодні вони, забудовники, далі обмостки будинку не бачать. Далі обмостки – хай потоп, – іронізує пан Лук’ян. – Хоча вони зобов’язані привести до ладу територію біля будинку». Отже станом на сьогодні проблема розвитку спальних районів навіть не на початку вирішення, а на стадії обговорення. Ми тільки приходимо до того, що тут потрібно щось робити. Нагальними виглядають такі проблеми як освітлення, проведення каналізації та системи водовідведення, асфальтування доріг та міжбудинкових проїздів, встановлення дитячих майданчиків, благоустрій скверів та зелених зон, приведення до гарного вигляду смітників, ну і фарбування сірих радянських фасадів у кольори. Це, звичайно, непросто зробити, але цілком реально. Багато в цьому залежить як від влади міста, так і від самих мешканців. Загалом, спираючись на схожий досвід європейських та деяких українських міст, спальні мікрорайони можуть стати цілком комфортною та естетичною частиною міського простору. Віктор ФІТЬО