Ексклюзивне інтерв'ю головного лікаря  "Охматдиту" агентству "Інтерфакс-Україна" про ситуацію з лікарським забезпеченням і про плани щодо розвитку клініки. Головний лікар лікарні "Охматдит" Ірина Садов’як вважає абсурдною ситуацію, коли керівники відділень клініки не доносять до батьків пацієнтів інформацію про наявність на складах препаратів і примушують їх купувати ці препарати за власні кошти. Відповідно до своїх посадових обов'язків керівники відділень зобов'язані інформувати батьків про наявність ліків на складі. Проте, за словами головлікаря, далеко не всі керівники це роблять. – Чи мають керівники підрозділів доносити пацієнтам, їхнім батькам інформацію про наявність лікарських засобів, закуплених за кошти бюджету? – Так, це передбачено нашими наказами. І вони всі про це знають. Це прямий обов'язок – забезпечити й організувати роботу свого відділення, роботу з батьками або з пацієнтами, щоб вони були поінформовані про це. Нашими наказами передбачено, що інформація про наявність ліків на складі має оновлюватися щотижня, не кажучи вже про пряме спілкування лікаря з батьками пацієнтів. Ми постійно аналізуємо ситуацію з лікарським забезпеченням наших пацієнтів. Уся інформація, яку я отримала дотепер, надійшла від тих працівників, які опікувалися цими питаннями. Зараз я зрозуміла, в чому можуть бути ризики, в чому можуть бути проблеми, і ми з новою командою намагаємося зробити все для того, щоб зрозуміти, що відбувається насправді. Я прийшла в "Охматдит" вісім місяців тому, але я прийшла одна, без своєї команди, мені потрібен був час, щоб підібрати людей, яким я довірятиму. На сьогодні у нас уже три нові заступники – новий заступник головлікаря з медичної частини Юрій Довбня, заступник із розвитку Олег Полозенко та заступник із господарства з технічного обслуговування Віталій Шамрай. Я довіряю цим людям, я довіряю фактам, які вони повідомляють, я довіряю їхньому аналізу. І нам прямо зараз легше стало спільно працювати. Насправді дуже важко підбирати кадри: заробітна плата в державних закладах невисока, а проблем тут дуже багато. Але люди, які все-таки з'являються в клініці, я впевнена, щиро вірять у те, що ми разом можемо щось змінити, виправити ситуацію. – Чи є в "Охматдиті" облік лікарських засобів? – Облік вести дуже складно, хоча б через те, що в "Охматдиті" немає єдиної інформаційної системи, вся інформація існує на паперових носіях, це дуже складно. Не можна зайти в систему і подивитися наявність препаратів на конкретний момент, уся інформація в паперових накладних, які передають зі складу у відділення, звідти у бухгалтерію, потім знову на склад. Ми нині запроваджуємо електронну систему обліку. Сподіваюся, що вона почне працювати місяці за два. Виявилось, що створити таку систему непросто. По-перше, в "Охматдиті" не було для цього необхідної кількості комп'ютерів, але зараз спонсори подарували нам 40 комп'ютерів, які ми використовуємо для нової системи. Комп'ютери буде встановлено для кожної старшої медсестри кожного відділення і кожного центру, для бухгалтерії, для складу. Звісно, цього недостатньо для повноцінної роботи системи, але це лише початок. Крім того, у нас нещодавно відбулася важлива подія, без якої система електронного обліку не була можлива, – було закуплено і встановлено в новозбудованому корпусі сервери. Нині ми налагоджуємо мережеве забезпечення між корпусами. У нас є чіткий план дій, нам треба ще максимум до двох місяців, щоб запустити систему електронного обігу ліків. Коли вона з'явиться, буде набагато простіше. Ще легше буде вести облік ліків, коли ми запустимо електронну форму історії хвороби стаціонарного пацієнта. Тобто, ми знатимемо не лише про кількість препаратів, які прийшли і розподілені по відділеннях, а й скільки та яких ліків йде на конкретного пацієнта. – Наскільки сьогодні лікарня забезпечена ліками за рахунок закупівель міжнародних організацій? – Перед нами постала проблема, про існування якої важко було здогадуватися. Річ у тому, що повна потреба лікарні в ліках, які входять до Національного переліку основних лікарських засобів і закупівлі яких, згідно із законодавством, мають здійснюватися в першу чергу, становить близько 54 млн грн, і це 100-відсоткова потреба лікарні в лікарських засобах за заявками керівників відділень лікарні. Нині клініка вже провела тендери на загальну суму 49 млн грн, і ці препарати надходять на наші склади. Проте ми виявили, що в процесі формуванні заявки, а отже, і плану закупівель ліків, деякі керівники підрозділів, зокрема відділення трансплантації кісткового мозку, ставили нулі. Тобто, вони ці препарати не замовляли, але активно їх використовують за рахунок замовлень інших відділень, яким цих препаратів бракує. В результаті лікарні на кінець року загалом бракує цих препаратів. Звісно, ми зможемо виправити ситуацію, оскільки в процесі закупівель ми заощадили і гроші є, але виникає запитання: чому ситуацію треба виправляти? Чому вона виникла? Наразі ми активно аналізуємо номенклатуру закупівель і намагаємося забезпечити повне лікарське забезпечення лікувального процесу. Нині власний бюджет "Охматдиту" на закупівлю лікарських засобів становить 129,1 млн грн. Крім того, ліки для нас закуповують за рахунок державних програм. Ще ми отримуємо ліки від благодійників (найбільшим благодійником щодо ліків для "Охматдиту" є фонд "Таблеточки"). До речі, ми нещодавно змінили механізм роботи з благодійними фондами: якщо раніше фонди надавали допомогу безпосередньо батькам, то нині ми, обговоривши цю ситуацію, дійшли рішення, щоб допомога йшла безпосередньо в лікарню на конкретну дитину. На жаль, деякі керівники наших підрозділів не звикли до того, що замовлення, закупівлі та використання препаратів підконтрольні. Я на самому початку своєї роботи на цій посаді попереджала, що контроль буде. – Як ви загалом оцінюєте лікарське забезпечення клініки? – Ми постійно аналізуємо інформацію, знаємо, які проблеми є з державними постачаннями. Ми працюємо з Мінохорони здоров'я і Програмою розвитку ООН (ПРООН, UNDP) – вони постійно нас інформують, коли будуть постачання. Нам дуже багато допомагають волонтери, громадські організації, і якщо ми розуміємо, що у нас немає тих чи інших ліків, то звертаємося до них. Ми розуміємо, що лікарське забезпечення лікувального процесу багато в чому залежить від злагодженої взаємодії всіх наших підрозділів. На жаль, з деякими підрозділами у нас немає взаємодії в цьому питанні. Зокрема, йдеться про Центр дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку. – Чим займається центр трансплантації кісткового мозку, якщо пацієнти на таке лікування вирушають за кордон? За кордон вирушають на лікування лише ті пацієнти, яким потрібна трансплантація від неспорідненого HLA-сумісного донора, оскільки цей тип трансплантації в нашому відділенні не здійснюється через відсутність доступу до міжнародних реєстрів донорів кісткового мозку, а донорського реєстру, що повноцінно функціонує, в Україні на сьогодні немає. У відділенні нині здійснюється Ауто-ТКМ (аутологічна трансплантація кісткового мозку), а також Ало-ТКМ (алогенна трансплантація кісткового мозку), від повністю HLA-сумісного спорідненого донора і частково сумісного спорідненого донора (Гапло-ТКМ). На жаль, ситуація склалася так, що керівництво центру не виявляє ніякої цікавості до того, що закуповує лікарня, перекладаючи все лікарське забезпечення лікування на батьків пацієнтів. Це ненормально. Я дуже хочу змінити менталітет лікарів і медперсоналу, – вони мають любити свого пацієнта. В цьому випадку я не побачила такого підходу до пацієнтів. Крім того, ми були дуже здивовані, коли з'ясували, що препарати, які батьки пацієнтів купують за свої гроші, закуповує і лікарня, і МОЗ, і ці препарати є на складі. Ми провадимо дуже серйозну роботу з лікарями і керівниками підрозділів щодо номенклатури закупівель, закликаємо їх до участі в її формуванні. Більше того, керівник підрозділу зобов'язаний подавати заявки на препарати, які потрібні в цих підрозділах. Нагадаю, що нині в першу чергу закуповуються препарати, які входять до Нацпереліку основних лікарських засобів. Це препарати, що підтвердили свою ефективність й обґрунтованість застосування. Але ми з'ясували, що в окремих підрозділах у заявках на закупівлю цих препаратів керівники проставляли нулі. Так сталося в тому ж центрі трансплантації кісткового мозку. Деякі лікарі є опонентами Національного переліку, вважають, що там застарілі препарати. Можливо, в цьому відділенні вважають за краще лікувати іншими препаратами? Ми не можемо безпідставно виступати опонентами стосовно якихось речей. Якщо у лікаря є претензії та питання до якогось препарату, він має повідомити про це, донести інформацію до відповідних держорганів і керівництва лікарні. Виробники ліків, які виграють тендери, зокрема наші, мають усі відповідні документи та сертифікати. Якщо лікар бачить, що з якихось причин ці препарати неефективні або ж дають не той результат, на який розраховує лікар, про це треба інформувати. Ми про це з нашими лікарями говоримо постійно. Є спеціальний протокол, який ведеться стосовно якихось побічних дій або ефективності препаратів, лікар має описати проблему. На сьогодні жодного письмового зауваження щодо жодного препарату ми не маємо. – Чому? Лікарям усе одно, чи вони не вірять в ефективність таких звернень? – Я не можу сказати, що це байдужість, швидше, це зайва робота для лікаря. Але, з іншого боку, коли вони говорять про неефективність препарату, то їхні слова нічим не підтверджені. І у нас є випадки, коли більшість лікарів користується закуповуваними препаратами, але деякі не хочуть ними користуватися. Тим більше дивно, якщо лікар відмовляється використовувати якийсь препарат, коли його вже закуплено за рахунок бюджету, але рекомендує батькам пацієнта самостійно купити його аналог. – У соціальних мережах є інформація про те, що деякі лікарі "Охматдиту" рекомендують батькам пацієнта купувати не зареєстровані в Україні препарати. Як ви прокоментуєте такі випадки? Чи часто так буває? – Препарати, які не зареєстровані в Україні, не можуть бути закуплені за кошти бюджету. Ми проаналізували використання таких препаратів у лікувальному процесі. Є випадки, коли препарати, наприклад, не показані за протоколом для лікування дітей. – В "Охматдиті" лікують дітей, яких не змогли вилікувати згідно з протоколами. Це складні і не завжди стандартні випадки, можливо, вони потребують якогось особливого підходу, зміни протоколу, якихось новацій у лікуванні? Може, саме тому лікарі не використовують те, що передбачено за протоколом? – Протокол заснований на доказовій базі. Це не експериментальне лікування, це не клінічне випробування. – Ми пам'ятаємо, що керівництво Центру онкогематології було дуже активним опонентом міжнародних закупівель ліків й активно виступало проти. Нині ця позиція не змінилася? – Не змінилася. І вона не обґрунтована. – Чи плануєте ви якісь кадрові зміни, щоб скоротити кількість ваших опонентів на керівних посадах у клініці? – Коли я прийшла на посаду, від мене всі чекали дуже серйозних кадрових змін, особливо в частині тих осіб, які були причетні до керівництва і мали доступ до формування номенклатури, до закупівель. Я для себе вирішила, що спочатку хочу розібратися. Я дала собі час і дала час цим людям для того, щоб не було необґрунтованих звинувачень. У мене на це пішло багато часу, але, на жаль, я переконалася лише в тому, що проблема існує. Наприклад, ми проаналізували номенклатуру замовлень ліків минулих років і побачили, що якісь препарати замовляють у необґрунтовано великій кількості, наступного року їх не замовляють узагалі, а потім знову велике замовлення. Чим обґрунтований такий підхід? На яких протоколах він заснований? Я бачу, що підхід таких керівників ні до пацієнтів, ні до їхніх родичів, ні до професії не змінився. – Як ви оцінюєте рекомендації застосовувати для лікування незареєстровані препарати? Яким чином препарати, які не зареєстровані в Україні, можуть потрапити в рекомендації лікаря? – Я можу висловити свою позицію керівника: не зареєстровані в Україні препарати можуть застосовуватися в нашій клініці за наявності науково обґрунтованої бази (міжнародний протокол). Ми несемо відповідальність за своїх пацієнтів. Лікар, який призначає не зареєстровані в Україні препарати, має розуміти, що він також бере відповідальність на себе. – Чи були такі випадки, коли під час використання незареєстрованих препаратів у пацієнтів виникали ускладнення? – Є один важливий момент: якщо таке лікування успішне, то ніхто не ставить питання, наскільки лікар мав на нього право, але щойно виникає проблема, то всі одразу цікавляться нормативною базою. Я хочу сказати, що всім потрібно звернути увагу на закони, які існують в Україні, і протоколи, якими користуються в Україні й у всьому світі. Для того щоб щось у них змінити, треба бути активнішими, зокрема і лікарям. Лікарі мають доводити необхідність застосування тих чи інших ліків, тим паче, якщо препарат новий на ринку. А в разі якщо препарат не ефективний або має побічні дії, лікар має доносити інформацію про це. – Нині Міністерство охорони здоров'я розпочинає черговий етап консультацій і семінарів із закупівлі ліків, що входять до Нацпереліку. Чи спеціалісти "Охматдиту" проходитимуть таке навчання, щоб правильно розрахувати потребу в препаратах? – Я як керівник клініки ще восени минулого року запросила спеціалістів Державного експертного центру (ДЕЦ) провести таке навчання в "Охматдиті". У нас були представники з ДЕЦ, які розповіли все про Національний перелік, про методику розрахунку, про варіанти розрахунку, що та за яким принципом включалося до Нацпереліку. Вони вислухали також пропозиції щодо розширення Нацпереліку, щодо включення до нього препаратів. Усі лікарі та керівники підрозділів "Охматдиту" пройшли таке навчання. – Чи слід очікувати якихось кадрових рішень? – Не відреагувати на цю ситуацію я не можу. Вважаю, що в ситуації з лікарським забезпеченням "Охматдиту" є, зокрема, недбалість деяких керівників підрозділів клініки. – Нещодавно в "Охматдиті" було відкрито першу чергу нового корпусу. Коли вона почне приймати пацієнтів? – Новий корпус уже працює. У першій черзі нового корпусу почали працювати діагностичні служби. Протягом кількох тижнів уже працює кабінет УЗД, де щодня проходять обстеження близько десяти дітей. Уже працює апарат МРТ, який приймає 8-10 планових пацієнтів на день. МРТ – це наша велика радість, адже центральна дитяча лікарня країни досі не мала апарату МРТ, і ми наших дітей відправляли на обстеження до інших закладів, батьки платили гроші за них. Нині це обстеження можна зробити на місці. Крім того, наш апарат МРТ – єдиний в Україні зі спеціальним програмним забезпеченням саме для дітей та з опціями, які дають змогу комфортно проводити дослідження для різних вікових категорій, навіть новонароджених. Ми також запустили лінійний прискорювач, який у травні запрацює в плановому режимі. Поки що пацієнти та лікарі готуються. І, крім того, необхідно ще кілька днів для запуску центру служби крові в новому корпусі. Тут також розпочала роботу лабораторія крові з унікальним сучасним обладнанням, якого немає в жодній службі крові в Україні. Нині триває налаштування і тестування цього обладнання. – Коли можна очікувати запуску другої черги нового корпусу і що там буде? – Кошти на будівництво другої черги виділено, тендер уже відбувся, підрядник буде той самий. Вважаю, що це добре. Ми маємо гіркий досвід, коли починали одні, а інші доробляли. Незважаючи на всі проблеми, що виникають із будівництвом, і наша команда, і команди Кабміну та МОЗ, і підрядник зроблять усе, щоб відкрити цей корпус. Нам він потрібен, як повітря. У другій черзі буде операційний блок з 11 операційними, двома реанімаційними відділеннями. Наразі у нас реанімація повністю зайнята, тому ми вимушені відмовляти багатьом пацієнтам; у нас просто фізично немає місць для того, щоб забезпечувати реанімаційні заходи. Завдяки новому корпусу ми зможемо прийняти більшу кількість пацієнтів хірургічного профілю. Читайте також: Міністр похвалила нову очільницю “Охматдиту” Ірину Садов’як. ВІДЕО Очільниця ОХМАТДИТу, коломиянка Ірина Садов’як на свій народження хоче назбирати 40 тис. грн для лікування дітей