Додому Новини Суспільство Ірина Садов’як розповіла про перший тиждень роботи в ОХМАТДИТІ

Ірина Садов’як розповіла про перший тиждень роботи в ОХМАТДИТІ

0
Поділитися

Як писало “Дзеркало Коломиї” раніше, новим головним лікарем головної дитячої лікарні України “Охматдит” стала лікарка із Коломиї Ірина Садов’як. 

Ірину Садов’як обрали під час другого конкурсу на цю посаду. Під час першого раунду комісію обурили всі учасники конкурсу. Рішення про новий набір кандидатів члени комісії прийняли майже одразу.

Don Yapon

Як пройшов перший тиждень роботи на новій посаді та які плани щодо лікарні дізналась “Українська правда. Життя”.

– Зняла картину від попередніх власників, вона мені не подобалась, – усміхається у своєму кабінеті новий головний лікар “ОХМАТИТу” Ірина Садов’як, коли ми роздивляємось масивні дірки на стіні позаду неї. – А другу картину, яка тут висіла, повісила навпроти себе, щоб на неї дивитись.

На зображенні – мама з немовлям.

– Це ікона? – вдивляюсь.

– Ні, просто картина. Я цю ікону постійно з собою вожу, – показує на столі образ Богородиці.

У новому кабінеті Ірина облаштувалась тиждень тому.

Її обрали керівником головної дитячої лікарні країни за відкритим конкурсом і підтримали усі члени комісії.

Раніше вона 14 років працювала головним лікарем Коломийської райлікарні.

9 серпня Ірину Садов’як представили колективу. Прийняли її не надто тепло.

– Як то так? Не запитали думки колективу, вибрали… – пояснювали в особистій розмові настрої медперсоналу деякі працівники лікарні.

Скидається на те, що новій очільниці “ОХМАТДИТу” буде непросто.

Які у неї плани щодо лікарні, що буде з контролем ліків та хабарниками, і до чого тут доброта, розпитувала “Українська правда. Життя”.

Хлопчик грається іграшковою каретою “швидкої” на території “ОХМАТДИТу”.

ПЕРШІ КРОКИ НА ПОСАДІ

– Як минув ваш перший тиждень на посаді?

– Як один день. Єдине, чого не вистачає – часу. Вивчаю структуру, знайомлюсь з колективом, з відділеннями. Кілька уже обійшла, складаю для себе по кожному характеристику.

Я розпочала з того, що треба провести зовнішній аудит. Хтось до нас прийде і перевірить. Це сколихне установу, але я хочу знати, чи є якісь проблеми, щоб уникнути їх надалі.

Днями говорили з колективом про введення нових клінічних протоколів, що для цього треба зробити, чого не вистачає, які є проблеми.

Розмовляли також про ліки, які поступають в установу навіть з невеликим терміном придатності.

Якщо ми бачимо, що у нас немає такої кількості пацієнтів, зсунулись норми поставок, є залишки препарату, а в якомусь регіоні його немає, тоді ми спільно з МОЗ маємо перерозподілити ці ліки і скерувати препарат в регіон тій дитині, яка його потребує.

Ліки є, і вони не мають права бути списаними, утилізованими. Ми мусимо контролювати цей процес. Працюємо над цим. Я зрозуміла, що є потреба інформувати про кількість і наявність ліків більшість колективу.

Ми також попередили лікарів, що для власного контролю будемо звіряти всі дані, щоб не було зловживань, про які говорили. Тому і робимо аудит, щоб або підтвердити те, що про говорили в ЗМІ, або спростувати.

Ми маємо точно знати, що дитинка отримала потрібний препарат. Крім записів в історії хвороби, ми спілкуватимемось з батьками. Усі повинні працювати на те, щоб усі препарати, які заходять в “ОХМАТДИТ”, ішли за призначенням. Хоча бачу, що завдяки підсиленій увазі є більший контроль за ліками: працівники щодня подають мені інформацію, що є на складах, який розхід відбувся.

– Щодо аудиту ви вже з кимось говорили? Хто його робитиме?

– Ми підготували листа на державне підприємство, але поки що нам не відповіли, коли вони будуть готові розпочати. Але аудит проведуть.

Бо ми працюватимемо над новою організаційною структурою. Все націлене для того, щоб покращити ефективність надання допомоги і ефективно використовувати всі ресурси: матеріальні, медичні.

– Про зміну організаційної структури ви казали і на своєму представленні. А що в нинішній не так?

– Моє бачення ще повністю не сформувалось, я вивчаю. В центрі є кілька відділень, можливо, десь можна їх згрупувати або розширити, або якусь спеціальність виділити окремо. Основне, чому це важливо – нова будівля. Коли будівництво буде здане, треба змінити організацію надання допомоги з врахуванням можливостей нової будівлі.

– Ви уже встигли ознайомитись з документами по будівництву нового корпусу?

– Уже була на будівництві, фінанси не вивчала, бо є замовник – державне підприємство. Але там зараз є досить багато проблем, які, я сподіваюсь, вирішать. Наші спеціалісти цікавились, чи закуплять нове обладнання для роботи, яких спеціалістів нам для нього готувати, чи буде повний цикл завершений. Бо від того залежатиме обстеження і його результат.

Є ряд проблем щодо проведення тендеру і ми не знаємо, як надовго це затягнеться. Але наскільки я розумію, державне підприємство все робить для того, щоб максимально вкластись у терміни.  Для них це терміни, для нас – нові умови роботи. Люди на будівництві працюють, враховують наші побажання щось змінити.

Зміни повинні бути по відділенню екстреної медичної допомоги. Щоб на сучасному рівні надавати допомогу, потрібно відкоригувати проект. У нас багато приймальних відділень. Як на мене, це не виправдано.

Бо людина має потрапляти в одну точку, а вже звідти їй мають надати усю допомогу. А у нас багато будівель, і кожна має своє приймальне відділення, інакше не можна поступити на лікування. Ти ж не будеш дитину корпусами посилати.

– Тут є відділення, які надають звичайну допомогу: при переломах, наприклад. Що буде з ними? Оскільки ви не раз казали, що плануєте підсилювати відділення, які надають унікальні послуги.

– Ми розуміємо, що так уже історично склалось. Думаю, ми не будемо це ліквідовувати. Просто після реформи це будуть уже інші фінансові розрахунки. Можливо, це буде не повністю державне фінансування, можливо, через співфінансування, міську раду.

Тому й аналізується база, де і як надають послуги, бо де хороші послуги, туди замовник і піде, бо туди треба менше вкладати. Головне – щоб це було для дитини доступно і вона від цього не страждала.

ПРІОРИТЕТИ

– Чи визначили ви вже для себе основні напрямки роботи хоча б на найближчий рік?

– Що стосується відділень і самої медичної допомоги, це, однозначно, найскладніші відділення: онкогематологічний центр зі своїм набором відділень. Він дуже відомий з різних причин. Це складна патологія. Ми єдині такі в Україні. Лабораторні центри відомі унікальністю на рівні країни. Це те, що важливо і що треба розвивати.

Також починаю інформатизувати систему фінансового обліку, лікарських засобів, щоб в майбутньому лікарям було зручніше користуватись результатами обстеження.

Ми будемо робити електронний реєстр, тому що це спрощує роботу і це більший контроль. Зараз чомусь з цим виникли найбільші проблеми, працюємо над цим.

В Україні є багато спеціалістів з ІТ-технологій, але, на жаль, вони не хочуть іти в держустанову, де низькі зарплати. Тому ми звертаємося до волонтерів, до тих, хто хоче допомогти, щоб зробити цю систему і її запровадити.

– Є приблизні дати, коли ви хочете запустити e-health?

– Це все треба купити, налаштувати… Якщо відкриють нову будівлю, буде набагато легше, бо там уже проведені комунікації і інтернет до кожного кабінету. Буде простіше. Якщо впродовж року ми це запустимо – буде дуже добре.

– Як саме відбувається ваша співпраця з МОЗом?

– Дуже важко, але я намагатимусь донести колективу, що саме МОЗ пропонує, інформувати. Бо змінити щось важко. Але реформи потрібні. Мені здається, що раніше тут такої співпраці не було. Але ми не можемо без Міністерства охорони здоров’я, а воно не може без лікувальних установ.

– У день, коли ви виграли конкурс, Уляна Супрун нам розповіла, що МОЗ планує залучити ізраїльського спеціаліста на допомогу новому головному лікарю.

– Ми три дні працювали з ізраїльським спеціалістом завдяки ЮНІСЕФ. Від завідуючих збирали статистичні дані, структуру. Цей приймальний покій – це рекомендація експерта, щоб прилаштувати до сучасних світових умов “ОХМАТДИТ”.

– Ви з ним спілкувалися під час перевірки?

– Так, коли я ще не була призначена. По-перше, щоб не втрачати час і щоб мені певною мірою було легше познайомитись зі структурою і отримати ті чи інші документи. Мені б страшенно хотілось, щоб наші лікарі частіше виїжджали закордон і дивились, як може бути. Що може бути інакше, ніж у нас. Тут є частина лікарів, які бачили, їздили закордон, з ними легше говорити.

НОВА КОМАНДА

– Ви уже неодноразово сказали “ми”. На своєму представленні ви відверто і публічно сказали і про корупцію, і про те, що про вас говорили за спиною. Як після цього будуються стосунки з колективом?

– Колектив не знає мене, не знає мій стиль управління, дуже обережно до всього ставиться. Коли людина виходить із зони комфорту, її це лякає. Я буду говорити з колективом, доносити завжди свої наміри. Бо без колективу головний лікар нічого не зробить.

Звичайно, є розголос по деяких службах, персоналіях на рівні України, ми це також з колективом обговорюємо, щоб уникнути проблем, корупційних схем.

– Як ви підбираєте собі команду? З тих, хто працює в “ОХМАТДИТі”, чи плануєте залучити когось ззовні?

– Людей, яких би я привела з собою, нема. Переконана, що в колективі є дуже багато людей, які допоможуть мені впроваджувати ті чи інші речі. Думаю, ми зможемо підібрати в команду людей з колективу лікарні.

Зараз працюємо в робочому режимі з заступниками. Претензій до їхньої фаховості в плані організації я не маю. Але кожен керівник підбирає не тільки під фаховість, а під стиль, спільну думку, цінності і підходи.

– Ви підбираєте команду куди? Заступники, керівники відділень, адміністративний персонал…

– Перше, що для мене важливо – головний бухгалтер. Колишня головний бухгалтер звільнилась. А це дуже велика ланка роботи. Мені потрібен фахівець, якому я б довіряла і знала, що мене вона не підставить у тій чи іншій ситуації. Над цим зараз працюю.

– За перший тиждень роботи ви уже бачите людей, які можуть стати кістяком вашої команди?

– З більшістю працівників я ще не встигла поспілкуватись особисто. Здебільшого спілкуюсь з керівниками відділень. Але я бачу (можливо, помиляюсь) людей, у яких є запал, які небайдужі до долі “ОХМАТДИТу”, які постійно мають пропозиції.

Мені подобаються люди, які постійно стукають у двері, яким постійно щось потрібно. Вони ініціативні.

– Які в них повинні бути цінності?

– Моральні і фахові. З моральних – доброта, любов і повага, що б ми не говорили. За цим стоїть наш маленький пацієнт. Не можна бути хорошим фахівцем і поганою людиною.

“Важку” дитинку не вдається розвеселити кожному. І не в кожного вистачає терпіння ставитись до таких діток, як до своїх власних. А це важливо.

Хоча я була заступником по охороні материнства і дитинства, але коли я заходжу у відділення, де є “важка” дитина ­– важче переношу. Хочу, щоб таким переймався весь колектив, щоб у них було таке ж почуття до дитини.

А ще важливою є чистота помислів.

Звісно, кожен думає про рівень заробітної плати, який є низьким. Зарплата не має такої бути. Але порядна людина ніколи не перейде межу, не буде чогось вимагати.

І фаховість. За цей короткий період я переконалась, що тут працюють фахівці. Лікарня має авторитет, люди впевнені, що тут отримають кваліфіковану допомогу.

Я хочу бачити запал, новаторство, а не те, що ти звик працювати в таких умовах і з таким обладнанням.

Завжди кажу, що двері мого кабінету відкриті. Якщо є пропозиція, яку реально впровадити, заходьте, кажіть, не бійтесь.

– Ви відчуваєте до себе надмірну прикуту увагу?

– Так. Навіть говорячи з працівниками, я намагаюся попри завантаженість контролювати кожне слово, яке я скажу. Це заважає швидкості думки. Бо я подумаю про одне, а мене сприймуть по-іншому, перекрутивши.

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ

– Серед того, що ви сказали, є складне, як на мене, питання. Є вузькопрофільні спеціалісти, яких важко замінити. Припустимо, деякі такі фахівці мають певні корупційні ризики. Що робити тоді?

– В Україні є унікальні фахівці, яких мало. Але через цю унікальність до них найбільші вимоги. Сподіваюсь, крім своєї унікальності, ці лікарі є ще й порядними людьми.

Як бути? Я часто про це зараз говорю і сподіваюсь, що вони не мали б іти на такі ризики, коли стоятиме питання залишення на посаді.

Усе в їхніх руках. Не в моїх. Якщо вони розумні люди, то не створюватимуть для себе таких ризиків.

Але тут є важливий момент: підготовка кадрів. Хто мав більші можливості ­– за свої кошти поїхав за кордон і навчився.

Ми з Міністерством охорони здоров’я пропрацьовуємо, як молодих спеціалістів скерувати на навчання, стажування за кордон. Ми розуміємо, що тоді лікарня чи благодійний фонд повинен за це заплатити. Обговорюємо, як це правильно зробити. Бо чим більше кадрів ми навчимо, тим менше ризиків у нас буде залишити лікарню без спеціаліста. І для лікаря потрібен час. За один рік фахового спеціаліста не виховаєш.

– Ви декілька разів згадали про “свій стиль керування”. Який він?

– Я демократична людина, люблю справедливість. Ніколи не прийму рішення, не розібравшись у ситуації. Але я вимоглива до себе і буду вимоглива до працівників.

І те, що стосується хабарництва, нелюдяного підходу ­– якимось хамством, грубим ставленням до пацієнта – це буде категорично. Я добра, але в міру. Намагаюсь попередити про це колектив.

– Тобто попереджень про те, що на перший раз ми пробачимо тобі корупцію, не буде? Одразу звільнення?

– Я вже їх попередила. У нас є антикорупційний відділ, який складається з юриста і бухгалтера. Лише треба проаналізувати їхню роботу. У плані корупції я буду категорична. Спеціаліст має дорожити своєю роботою і поважати себе.

p.s./ Коли ми виходили з Іриною з адмінкорпусу лікарні, вона сказала:

– До речі, у мене виникло питання, чому прапор не висить на установі. Мені сказали, що його вішають на свята. Кажу: “Ні, він має висіти постійно”. Тепер прапор тут буде завжди.

Ірина Андрейців, УП

Ельдар Сарахман, фото, відео