Додому Статті Ігор Ільчишин: «Парадокс нашого часу: як керувати країною – знає кожен, а...

Ігор Ільчишин: «Парадокс нашого часу: як керувати країною – знає кожен, а чим живе Коломия – одиниці»

0
Поділитися
Ігор Ільчишин

«Ми звикли з самого ранку моніторити загальноукраїнські новини, але не завжди знаємо, що робиться у нас під носом – у Коломиї. А потім починаємо скиглити, що в країні все так погано. Та почніть зміни з себе! Змінимося самі – зміниться й країна», – вважає депутат Коломийської міської ради Ігор Ільчишин.

Як перетягти на ринок торгашів з вулиць, які кіоски має демонтувати нова влада та чому Коломия втрачає туристичну привабливість – розмова «Дзеркала Коломиї» з Ігорем Ільчишиним.

Куди рухається наше місто?

Зміни зараз потрібні не лише Коломиї, вони потрібні цілій Україні. І як би це банально не звучало, але ці зміни треба починати з себе. Громаді міста потрібно не лінуватися відвідувати громадські слухання, вносити свої пропозиції, врешті-решт почати контролювати місцеву владу. У нас хіба що лінивий не обговорює на своїй кухні, які кроки неправильно зробив сьогодні Президент чи уряд. Але коли заходить мова про бюджет міста, про те, чи знаємо, куди йдуть місцеві кошти – то замовкають усі.

Що ми готові зараз запропонувати інвесторам взамін на вкладені гроші? Керівництво міста має скласти програму, хоча б на десять пунктів, чому інвестор має залишитися в Коломиї. Він має допомогти інвестору, а не навпаки – ставити палиці в колеса і футболити з паперами по кабінетах. А у нас вже традиційно – інвестори, перш ніж вкласти гроші, проходять всі кола пекла.

Коломия має визначитися куди вона рухається далі. У міста має бути обговорена і підтримана мешканцями концепція. І не обов’язково починати щось змінювати під час виборів. Давайте почнемо сьогодні.

Що ми готові зараз запропонувати інвесторам взамін на вкладені гроші? Керівництво міста має скласти програму, хоча б на десять пунктів, чому інвестор має залишитися в Коломиї. Він має допомогти інвестору, а не навпаки – ставити палиці в колеса і футболити з паперами по кабінетах. А у нас вже традиційно – інвестори, перш ніж вкласти гроші, проходять всі кола пекла.

У туристичному напрямку Коломиї також існують певні проблеми. Місто втрачає свій неповторний шарм. Примітивна (без смаку) реклама, різноманітні «будки», розбиті дороги, з несмаком пофарбовані та обшарпані фасади, відсутність парковок, інформаційних табло, громадських туалетів, засилля стихійної торгівлі… Це все зустрічає, супроводжує та проводжає туриста протягом всього маршруту в Коломиї.

Правда, небайдужі коломияни зберегли такі собі острівці для туристів. Але як туристу проводити свій час у місті після відвідин музеїв? Куди йому йти далі?

Повторюся: ключова проблема в тому, що ми не розуміємо куди рухаємося. Про те, якою буде Коломия через 10 років, у владі зараз ніхто не говорить.

У Коломиї я розвивав би туризм і промисловість. Середмістя, її багата історія, говорить сама за себе – Коломия має бути відкритою для туристів. А околиці міста вже можна розвивати у торговельному руслі. Для початку – відродити колишні промислові зони. Так, це важко, але це реально.

Наш міський голова часто у своїх виступах згадує, що був причетний до заводу «Сільмаш». Але ж підприємство зруйноване, зараз всі бігають-шукають як його відродити. То не треба було розпродувати цехи, різати на метал, втрачати злагоджений колектив…

Середмістя, її багата історія, говорить сама за себе – Коломия має бути відкритою для туристів. А околиці міста вже можна розвивати у торговельному руслі.

«За МАФами біля ратуші, як правило, стоять наближені до влади люди»

Стихійна роздача МАФів – це стратегічна помилка теперішньої влади, яку не дозволив собі робити жодний попередній очільник міста. Коли говорять, що це все зробили депутати і всіх ставлять під одну лінійку, то це неправда, яку спеціально хочуть втовмачити у голови коломиян.

Мер має право вето, тому жодна «будка» у місті не могла з’явитися без його відома і згоди. Він подав сигнал, що у Коломиї нібито все дозволено: «встановлюйте й хапайте ще вільні злачні місця». Але чи безкорисно?

Як боротися зі стихійним встановленням МАФів – це має бути ключове питання наступників Слюзара. Потрібно буде не боятися, а нарешті навести з цим лад. Має бути створена комісія з активістів, а не тільки з депутатів і керівників міста, яка на публічному обговоренні дійде згоди, які МАФи вливаються в архітектурний ансамбль міста, а які псують його вигляд. Мова, в першу чергу, йде про центральну частину міста. На околицях та в спеціально відведених місцях, якщо там ще й нема поблизу жодних магазинів, ці кіоски не створюють такої проблеми. Зовнішній вигляд МАФа має вписуватися в архітектурний ансамбль міста.

Проблема МАФів ще й у тому, що вони сприяють нерівній конкуренції. МАФ від капітального магазину в рази дешевший! От уявіть: підприємець збирав кошти, планував бізнес, придбав магазин, налагодив торгівлю, а тут в один день «ділок» відкриває навпроти, або й поряд, МАФ з такою ж продукцією. В результаті – торгівлі немає ні в одного, ні в другого.

Що робити з тими кіосками, які підпадуть під знесення? Зрозуміло, що підприємці вклали гроші в ці кіоски, і неможливо прийти й одним махом знести їх бульдозером. Цим людям потрібно буде запропонувати спеціально відведені місця для перенесення кіоску. І це мають бути околиці міста, необов’язково торгувати «під самою ратушею». Повірте, якщо у тих, які торгують «під ратушею», забрати їхні кіоски, то від цього їхній гаманець тоншим не стане. Як правило, за цими МАФами стоять наближені до очільників міста люди.

Ще одна одвічна проблема – стихійна торгівля. Її треба вирішувати комплексно і навіть дещо радикально. На ринках, і це знає більшість, є чимало порожніх місць для продажу. Тож з огляду на теперішній важкий економічний стан, як один із варіантів, давайте зробимо безплатні години для тих бабусь, які привезли продати до міста свою продукцію з села. Нехай, наприклад, щодня з 7-ої до 11-ої години ранку вони торгують на ринку безкоштовно. Ці люди продають на вулиці не з доброго життя. А той, хто хоче торгувати увесь день, нехай після 11-ої години платить за місце гроші. Але за місце на ринку, а не на стометрівці. Від цього місцевий бюджет не дуже постраждає.

Міській раді потрібні серйозні зміни

Без кардинальних кадрових змін (нехай мені вибачать чиновники, які вже засиділися в міськраді) ми не зможемо нічого змінити. Якщо новий очільник Коломиї, а я впевнений, що це буде нова людина, не приведе команду фахівців, управлінців, менеджерів, то змін не буде. Цього потребує час: мають бути нові та молоді люди. Звісно, повинні залишитися професіонали, незалежно від їхнього віку. Професіоналом можна бути і у 80 років! Вони повинні допомагати молодим. Треба також розуміти: нові – це не завжди якісніші.

У нас є проблема не лише корупції, а й непрофесіоналізму, коли людина не хоче вчитися, вона звикла приходити на роботу і чекати на закінчення дня. Це не хтось там з Києва нам шле гроші на зарплати. Треба розуміти: це наші гроші, кожного зокрема.

Живий приклад – вже колишній радник мера, людина далеко небідна, яка сиділа на зарплаті у міськраді, але чи був від нього толк?

Мер має право вето, тому жодна «будка» у місті не могла з’явитися без його відома і згоди.

«Проблема не в кількості, а в якості»

Чи зміниться щось в гірший бік, якщо в Коломиї замість 50-ти депутатів стане 28? Ні, від того нічого не зміниться. Бо проблема не в кількості, а в якості. Це не мають бути люди, які, прикриваючись патріотичними гаслами та популістичними промовами, приходять у ратушу і «проштовхують» свої справи. Вони одягли вишиванки і б’ються в груди, що великі українці. Але що вони зробили далі своїх слів, окрім палких промов? А потім десь там вилазить, що у них, виявляється, по 3-4 МАФи у місті, а десь вибито торгове місце. І багато з цих «патріотів», бувало, закривають очі, а то й беруть активну участь у дерибані Коломиї! Про це прості коломияни, звісно, не знають. Тому це ходіння у вишиванці на всі заходи ще не засвідчує їхню любов до рідного міста. Критерієм патріотизму мають бути дії та вчинки!

Місцеві депутати – це не тільки «політичні фігури», як вони вважають. Це, насамперед, господарники.

Децентралізація дасть не тільки нові надходження до бюджету, а й нові обов’язки

На нинішній день міський бюджет має більше надходжень, аніж торік. Це завдяки децентралізації. Але зараз з новими додатковими коштами на місцях стало й більше обов’язків. Зараз місцева влада визначає, скільки коштів буде йти на «проїдання», а скільки – на благоустрій міста.

Якщо вона діятиме непрофесійно, то відбудеться колапс: грошей на зарплату може не вистачити. І не буде, як колись, кивати на Київ, що не виділив кошти. Від того залежить, чи будуватимуться у місті дороги, чи ремонтуватимуть школи і садки…

Нове керівництво міста повинне буде скоротити роздуті штати, які «годуються» за гроші з міського бюджету. Це не означає, що скорочення треба проводити поголовно у кожній структурі… Але, наприклад, чи потрібні місту аж вісім бібліотек без інтернету та із застарілим книжковим фондом? Чи, можливо, краще зробити декілька, але суперсучасних, які відвідуватиме молодь?

Пригадую, як при затвердженні міського бюджету на цей рік голова бюджетної комісії пропонував спрямувати кошти, які надходять від акцизу за паливо, а це понад 9 мільйонів гривень, у бюджет розвитку суто на ремонт доріг. Керівництво міста, а також частина депутатського корпусу, цю пропозицію відхилили. Зараз кошти, які надійшли від акцизу, не обов’язково що витрачатимуться на ремонт доріг. Найімовірніше, їх просто будуть «проїдати». Тому децентралізація – це добре, але з розумним керівництвом.