Додому Новини Політика Галина Луцак: “Ніхто сюди не прийде і не робитиме за нас”

Галина Луцак: “Ніхто сюди не прийде і не робитиме за нас”

0
Поділитися

Депутат Коломийської міськради Галина Луцак, з якою ми зустрілися після останньої позачергової сесії, розповідає про стиль роботи фракції “Самопоміч” і про свій виборчий округ.

–          І як вам, пані Галино, ця остання сесія? Маєте якісь зауваження чи все вас влаштовувало?

Don Yapon

–          Особливих зауважень немає, ця сесія була короткотривалою і, як на мене, найспокійнішою з усіх попередніх. А ось до організації попередніх сесій були певні претензії.

–          У чому вони полягали?

–          Нас не влаштовував той факт, що матеріали, запропоновані на розгляд депутатів, не завжди потрапляли до нас вчасно. Згідно з регламентом, депутати мають ознайомитися з матеріалами не пізніше як за п’ять днів до чергової сесії і за день до позачергової. На жаль, цієї регламентної вимоги в секретаріаті не завжди дотримуються, з чим наша фракція аж ніяк не може погодитися, тому що всі великі порушення починаються з начебто дрібних, малозначимих.

“Нас не влаштовував той факт, що матеріали, запропоновані на розгляд депутатів, не завжди потрапляли до нас вчасно. Згідно з регламентом, депутати мають ознайомитися з матеріалами не пізніше як за п’ять днів до чергової сесії і за день до позачергової. На жаль, цієї регламентної вимоги в секретаріаті не завжди дотримуються”.

–          Можливо, це вплив стилю роботи апарату Верховної Ради, який також не може похвалитися добре поставленою бюрократією. А звідки у вас особисто таке усвідомлення необхідності твердо дотримуватися інструкції, приписів?

–          Багато дало мені спілкування з колегами по депутатській фракції «Самопоміч», які, на мою думку, є професіоналами, готовими служити громаді Коломиї. Саме у фракції я набираюся позитивної енергії, оскільки тут зібралися люди принципові, справедливі, відповідальні, які вболівають за рідне місто, хочуть бачити його економічно і культурно розвинутим.

–          Тобто ви вірите, що як новий у ратуші депутат потрапили в правильне середовище?

–          Відчуваю, що так. Хоча від першого класу в ЗОШ №2 мріяла не стільки засідати в ратуші, скільки вчителювати. Мрія здійснилася, після закінчення Прикарпатського університету імені Василя Стефаника я повернулася в рідну школу, більше як два десятиліття вже навчаю та виховую дітей у початкових класах.

–          Вас влаштовує стан сучасної української освіти?

–          Нашу освіту ми отримали у спадок від ізольованої радянської освіти, і за час існування незалежної України вона повільно інтегрується в світові процеси. Реформи повинні відбуватися і не одразу можуть бути вдалими. Відбуваються певні зміни. Я, до прикладу, працюю вже за третьою програмою, нове керівництво міністерства освіти обіцяє вже цього року чергові зміни в навчанні учнів початкових класів.

–          А чому б не винести розгляд питання про стан освіти в Коломиї на сесію? Маю на увазі передусім якість освіти.

–          Не думаю, що це поліпшить якість навчального процесу. Краще розглянути питання на депутатській комісії з питань освіти. У нашому місті працює також управління освіти, це його функції. Але в окремо взятій Коломиї якась освітня революція неможлива, ми ж не уповноважені змінювати систему освіти, створювати свої навчальні програми.

–          І все ж виборці навряд чи мали б щось проти, якби почули ґрунтовний аналіз, скажімо, результатів зовнішнього незалежного оцінювання.

–          Впродовж останніх років я працюю уповноваженою особою Українського регіонального центру оцінювання якості освіти під час проведення ЗНО і твердо переконана, що це нововведення надзвичайно корисне для майбутнього України. Був час, коли воно трохи захиталося, не всім же воно подобається, однак нині все вирівнялося. Звичайно, ЗНО показує і недоліки освітньої системи, їх потрібно аналізувати як на місцях, так і в центрі. У центрі – передусім. Але, безумовно, це крок вперед.

–          Повернімося однак до вашого депутатства. Як сталося, що ви, маючи улюблену професію, зважилися вкусити й цього хліба?

–          Як перший, так і другий Майдани переконливо показали, що суспільство потребує рішучих змін. Але ніхто до нас сюди не прийде і не робитиме за нас. Я відчуваю потребу поліпшити життя нашої країни, так само як і мої однодумці, яких я зустріла в «Самопомочі». Саме вони запропонували мені брати участь у громадській організації, випробувати свої сили. З ними цікаво спілкуватися, це люди різних професій – підприємці, медики, освітяни, багато молоді, кут зору якої на важливі суспільні події може трохи відрізнятися від мого, що сприяє плідним дискусіям. Чим ближчали останні вибори, тим частіше ми збиралися, обмінювалися думками, ідеями. І чимало виборців повірили нам, молодій, по суті, політичній силі.

–          Не можу не зауважити, що трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі піддала серйозному випробуванню партію Андрія Садового.

–          Така трагедія могла статися при будь-якому міському голові. Та й далеко не всі відповідальні посади обіймають у Львові представники «Самопомочі», вину за смерті людей мають розділити й інші можновладці.

–          Признатись, я коли прочитав, що в Україні працює всього один-єдиний сміттєпереробний завод, у Рівному, спочатку й не повірив. Однак це так, наше ставлення до довкілля інакше як злочинним назвати важко. Мабуть, і вам, депутатам, варто частіше порушувати цю тему, бо не думаю, що на Косачеві, де хоронять сміття, все в ажурі.

–          Варто, це справа надзвичайної ваги, ідеться ж не тільки про здоров’я людей, а, за великим рахунком, про виживання планети.

–          Пані Галино, у вашому депутатському активі вже девять сесій міської ради. Фракція «Самопомочі» приходить на сесію із заздалегідь прийнятим колективним рішенням чи можете голосувати так, як вважаєте за потрібне?

–          Перед сесією ми збираємося, обговорюємо кожне питання. Я, наприклад, голосую «за» чи «проти» на основі почутих аргументів своїх колег. Якщо ці аргументи видаються мені зваженими, можу й змінити свою попередню думку про те чи інше питання. Жодного диктату з приводу голосування, повірте, немає, тільки демократичний підхід.

–          Аргументи на користь будівництва біля Музею писанкового розпису були, напевно, настільки переконливі, що ваша фракція одностайно проголосувала за це будівництво.

–          Якщо на розгляд сесії запропоновано якесь дуже важливе для міста питання, ми можемо вивчати його, обговорювати й допізна. Так було, пригадую, і того вечора перед сесією, яка давала землю біля музею «Писанка» по вулиці Чорновола в оренду на п’ять років кооперативу. Обговорення тривало довго, кінець кінцем вирішили піти на місце й ще раз глянути на ділянку під майбутній об’єкт. Вулиця була практично безлюдною, коломияни давно відпочивали, а наша групка депутатів хотіла зайвий раз переконатися, що все-таки буде краще, якщо на пустирі біля музею виросте гарна споруда.

–          На території вашого виборчого округу розташована школа №2, в якій ви вчились і в якій працюєте. Задоволені своїми учнями?

–          І задоволена, і горда за багатьох із них. Цьогоріч наша школа виростила сімох медалістів, серед них і мої колишні першачки. Усі семеро випускників підтвердили свої медалі високими результатами під час зовнішнього незалежного оцінювання.

–          А про батьків ваших учнів, тобто про мешканців округу №15, можна сказати, що вони задоволені умовами проживання, побуту?

–          До того, що називається комфортними умовами проживання, ще трохи далеко, хоча головна мета нашої фракції – створити їх для містян. Необлаштовані тротуари, у 33-ому будинку на вулиці Січових Стрільців, знаному як будинок «на курячих ніжках», непорядок з каналізацією, прибудинковою територією. Подали депутатський запит з цього приводу, вже отримали відповідь, чекаємо подальших дій відповідних служб. До речі, важкувато просуваються справи в цьому будинку зі створенням ОСББ. Об’єднання співвласників на вул. Лисенка за якийсь час мали б запрацювати, їхня документація вже на стадії затвердження.

–          Що ще турбує ваших виборців?

–          Біля 36-ого і 38-ого будинків на Лисенка немає дитячого майданчика. Сподіваюся, він з’явиться тут у наступному кварталі, оскільки бюджетна комісія розглянула це питання позитивно. Я взагалі такої думки, що справи в місті, особливо в комунальній сфері, виглядають краще, ніж кілька років тому.

–          Ви могли б конкретизувати сказане?

–          Місто стало чистішим, охайнішим, у чому немала заслуга комунальників. Чи ви іншої думки?

–          Якщо вас цікавить моя думка, то я не квапився б з однозначними висновками стосовно діяльності ваших колег. Місто загазоване, повітря в ньому, як запевняють приїжджі мешканці Києва, нагадує повітря багатомільйонної столиці. Будувати так, щоб автотранспорт не розносив на колесах грязюку з будови по всьому місту, ми ніяк не навчимося. Залишається хіба перейнятися вашим оптимізмом, пані Галино, і сподіватися на максимальну користь для Коломиї від діяльності нинішньої депутатської команди.

–          Мені теж цього хотілося б. Якщо знову звернутися до шкільних справ, то нагадаю, що в школах практикують так звані групові форми навчання. Вони потребують неабиякої педагогічної майстерності вчителя, бо не так просто навчити дітей чути один одного, шукати компромісне рішення, вибирати правильного лідера. За таким принципом, груповим, побудована робота і в «Самопомочі». За таким принципом, на моє глибоке переконання, мають працювати депутати незалежно від партійної приналежності.

Дмитро КАРПЯК