Про нього можна сказати чимало. Письменник, журналіст,радіоведучий. Проте він ніколи, здається, не прагнув слави. А просто робив і продовжує робити те, що любить, а любить і вміє він – писати. То ж і не дивно, що лекція ініційована платформою "БукМенті", мала тему "Для чого ми пишемо". Вона була безкоштовною і цікавою всім, хто поєднав чи хоче поєднати своє життя із літературою, творчістю, письмом. Аудиторія зібралась різновікова, проте переважна більшість – молодь. Це не була типова зустріч чи лекція із автором, а радше щира розповідь друга. "Мене дуже тішить камерність зустрічі, і зацікавленість людей різних вікових категорій. Розмови з Тарасом Прохаськом тим і особливі, що його слова відлунюють глибоко і зачаровують простотою форми. Однією із цілей нашого літмайданчика є формування культурного осередку в Коломиї - товариства людей, що сприймають світ через літературу. Обмін досвідом між різними поколіннями літераторів є вкрай важливим. Адже, як правило, письмо сприймають як процес достоту ефемерний, котрий важко пояснити, це стосується як і прозових текстів, так і поезії. Я гадаю, що натхнення кожен може акумулювати в собі будь-коли. Головне вкладати серце у те, що робиш, бути щирим і розкутим у своїй творчості, почуватись вільно і безперервно займатись самоосвітою. Власне, про це й розповідав Тарас Прохасько у своїй лекції", - зазначає організатор заходу, координатор "БукМенті", - Ніка Кричовська. Лекція тривала більше півтори години. Публіці, а саме молодим авторам-початківцям, було цікаво дізнатись ще більше. Нам не вистачило б кілька десятків сторінок тексту, щоб описати всі слова Тараса Прохаська, адже здавалось, що кожне речення мало свою вагу, проте ми підібрали кілька кращих його цитат того вечора. "Важливо знайти, що вам подобається в літературі. Не треба робити того, що не є властивим. Адже дуже багато людей займалось літературою і якщо б раптом всі перестали писати, то все одно того, що вже було написано, вистачило б на 1000 років". "Якщо знайти те, що подобається, то натхнення є завжди". "Найважливіша праця – знайти свій талант". "Для літератури дуже важливо усвідомлювати, що все змінюється, якщо подивитись трохи інакше і гриб стає зовсім інший, якщо лягти на землю і подивитись на нього, або якщо вилізти на дерево і подивитись, як видно звідти". "Різні точки зору, різні підходи, вони повинні бути в той момент, коли пишеш і знати, що одночасно є всього дуже багато". "Література – це комунікація, це спосіб щось комусь розказати". "Дуже добре уявити адресата - література як лист". "Добре писати для когось, навіть якщо ти ніколи того не покажеш, але добре писати, уявляючи собі когось, кому б хотів написати, і від того дуже міняється спосіб письма". "Люди завжди читали, щоб відірватись від реальності". "Література є єдиною формою абсолютної приватизації". "Письмо – це інша реальність, реальність оповіді, реальність мови". "Не можна потрапляти  в таку штуку: "Я пишу для себе і для Бога". То також є нонсенс, тому що для себе писати я не знаю нащо, а для Бога також нє, того що Бог то всьо знає наперед, ще не сів писати, ще не розкрутив каламар, ще не вискубнув пюрко з качки, а Бог уже знає, що ти будеш робити, так що для Бога нема сенсу писати, є сенс писати для людей". "Вся сутність літератури - кожен співає своїм голосом і кожен голос є цінний". Автор: Віталій Бирчак Фото: Ярина Балабаник