Поступово, крок за кроком, Україна позбувається чужих символів, звичаїв, традицій. Столиця Покуття – Коломия була і є застрільником відновлення національних традицій, створення нових, органічно живлених національними джерелами. Для прикладу згадаймо І-й Всесвітній Собор духовної України. Ватру слави до Дня Покрови Пресвятої Богородиці, започаткованої Коломийськими гімназистами і "Пластом", котра сьогодні вже означує пам’ятні місця українським символом – калиною. (Калина "Матерям загиблих героїв" біля пам’ятника Матері Божої на вулиці Лесі Українки, біля пам'ятників С. Бандери, Жертв більшовицьких репресій, біля могил загиблих героїв АТО, кетяги 1 листопада на кожний хрест Січового стрільця), виготовлення і освячення пластунами і вихованцями будинку дитячої та юнацької творчості маскувальних сіток і оберегів воїнам АТО, відновленням святкування Дня матері, Українських жінок героїнь. У кого не защемить з радості серце, коли традиційно в день останнього дзвоника випускників шкіл міста у самостійне життя проводжає рушниковий коридор у  тремтячих батьківських і материнських руках. Таким же коридором 1-го вересня заходять у світ науки малята-першачки. А якою потужною була міська коляда 90-тих років, коли все місто, поділене на сектори, було розділено за групами колядників, щоб жодну хату не оминути різдвяною колядою від влади і громади. Кошти були спрямовані на спорудження пам’ятника Т. Шевченкові, та видання "Історії України" Лотоцького для шкіл Коломийщини. Сьогодні цю традицію в місті підтримують молодіжні гурти, що віддають кошти для нашої перемоги в Україно-московській війні. Як правило, відродження традицій, модернізація їх відносно сьогодення  ініційована поколінням коломийської молоді. І тому дивно стає, коли, чуємо, збираються святкувати з Дідом Морозом і Снігуронькою, або надягнути на Шевченкову голову ковпак Санта Клауса. І це в той час, коли в Києві біля святкових ялинок людей зустрічає Святий Миколай і Ангели, коли наш народ має таку тяжку кривавицю з московським окупантом. Кожний має право мати свою думку, але псувати свято іншим коломиянам, якщо є елементарна совість, не кажучи про національну усвідомленість, права не має. Та і варто подумати, що скажуть діти та внуки: "Ти був ганьбою чи славою славного Українського міста Коломиї". Рада національних демократичних сил закликає керівників державних установ, приватних підприємців, коломиян якнайскоріше відчистити національну духовну скарбницю від накипу більшовицького минулого, від бездумного копіювання традицій інших народів. Хай  Господь Бог допоможе нам у цьому! P.S. Відбулося  засідання Ради національних демократичних сил міста, де обговорювалися різні позиції стосовно Діда Мороза і одягання пам’ятника Т. Шевченка в шапку Санта Клауса. Одностайно домінувала думка, що коломияни повинні бойкотувати заклади, що пропагують в цей час Діда Мороза так, як бойкутували в час Революції Гідності товари фірм регіоналів з гаслом: "Обережно - хрунь регіонал!". За винятком ініціатора одягання Т. Шевченка в каптур Санта Клауса, решта учасників зібрання зійшлися на думці, що така акція не обдумана – це зневажання постаті національного пророка, портрет якого, як і його "Кобзар" є в кожній українській хаті, поруч з образами. Ця ж  сама молодь при бажанні придумає акції, цікаві для молодих, і проведе їх у Шевченківські дні 9-10 березня, як це роблять пластуни, відзначаючи Пластову шевченкіану з цікавими молодіжними флеш-мобами та інсталяціями. В цьому випадку юнацтво зацікавлюється поетичним словом Т. Шевченка, як ніколи актуальним сьогодні так, а не перетворенням образу генія у новорічного клоуна. На те й молодь, щоб придумувати щось нове, цікаве, оригінальне. Але в питаннях національних святинь треба бути дуже уважним і не робити розважальних шоу там де їм не місце. Любомир ГРАБЕЦЬ Читайте також: Чи пасуватиме Шевченкові новорічна шапка?