На мій подив, ті, хто ще два роки тому закликав коломиян на Майдан, не усвідомили, що він, той Майдан, пройшов через серце кожного з нас. Ми ще зовсім далекі від європейських стандартів толерантності до тих, у кого існує своя, відмінна від нашої, точка зору, та «тайожний союз» східного сусіда з його скритою брехнею та маніпулюванням суспільної думки – явно не для нас. І не слід думати, що депутатська ситуативна більшість в міській раді має перспективу на майбутнє. Чи не пам’ятає хтось, коли за два дні до розстрілу Генерального секретаря Румунії Чаушеску його рейтинг дорівнював 90%? А що сталось потім? Я в жодному разі не підтримую позасудові дії екстремістів будь-якого пошиву, але з впевненістю констатую факт «народної любові» до лідерів. Тому, тим, хто вже давно освоїв ази маніпулювання депутатським корпусом, слід задуматись над оговтілою поспішністю в «освоюванні» земель комунальної власності. 12 квітня цього року в надзвичайно прискореному порядку на засідання міськвиконкому було винесено питання про майбутнє відчуження земельної ділянки площею 1,2832 га в районі міського озера під проект «Державно-приватного партнерства». Згідно з проектом, ця земля в майбутньому має надатись приватному забудовнику в обмін на попереднє будівництво ним спортивного комплексу та благоустрою міського озера. Державним партнером в цьому випадку виступить Коломийська міська рада, тобто розпорядник земельної ділянки (саме розпорядник, бо власником її є громада міста). Поспіх, з котрим міська влада «ознайомила» членів виконкому (проект рішення наданий безпосередньо на засіданні), викликав у мене відчуття «дежавю». Так колись поспіхом на коломийському комунальному ринку хитрі наперсточники обманювали довірливих коломиян, які з відкритим ротом слідкували за руками, і не могли вгадати долю зниклої пластмасової кульки. За швидкістю ваших рук, панове з міської ратуші, ми, прості коломияни, вбачаємо тільки бажання нас вкотре «розвести», вкотре задарма, тобто нехтуючи наповненням бюджету, віддати ті невеликі клаптики комунального майна, які ви роздаєте своїм «любим друзям». Якщо вам відоме ім’я майбутнього інвестора, то чи не краще було б для міста, для громади – ознайомити нас з його планами? Не членів виконкому, ні! В жодному разі! Не тільки члени якихось закритих для суспільства угруповань мають право ознайомлюватись з планами міста, а через ЗМІ ознайомте коломиян з приватним партнером Коломийської міської ради. А жителі міста самі вирішать довіряти чи ні забудовнику. Згідно із задекларованим, проект має хороші сторони: використання сучасних технологій, освітлення стадіону, табло, пішохідні доріжки навколо озера, шість бігових доріжок. Та так вже повелось в нашому краю, що перестали ми довіряти владі. Себто, влада-маніпулятор сама своїми вічними лозунгами «Почую кожного», «Жити по-новому», «Завершити розпочате» та їх розбіжністю з ділами заслужила такої слави. Ми достеменно знаємо, що без громадського контролю, без «дамоклевого меча» над головою – наліво підуть чималі кошти, вони просто зникнуть, як зникає вода в коломийських криницях в посушливу пору року. Та й нещодавні порушення Земельного кодексу – передача в оренду земельної ділянки біля Музею писанкового розпису без аукціону, – не вселили віру в законність намірів Коломийської ратуші. Під закликами будівництва готелю (зі слів самого забудовника на громадських слуханнях та виступу міського голови на НТК), без жодної на те підстави (навколо ще три порожні готелі), ви задарма роздаєте землю кооперативам, які на найкращій площі міста хочуть збудувати багатоквартирний чотириповерховий житловий будинок (згідно з проектом землеустрою обслуговуючого кооперативу «Чорновола»). Чи прикрасить площу Музею писанки білизна, що висітиме з вікон і балконів жильців, чи попіл, який струшуватимуть на голови бажаючих сфотографуватись, – привабить туристів? Чи розвантажить транспортний потік автівок ще одна будівля в історичній частині міста, яка не матиме відповідного паркінгу? А чи не краще накласти мораторій на роздачу земельних ділянок в центрі Коломиї? Адже ця частина міста насправді потребує історичного вивчення, реабілітації, реставрації. В жодному разі я не проти інвесторів. Місто потребує нових робочих місць. І, безперечно, такий інвестор, як «Leoni AG» (німецька фірма на декілька тисяч робочих місць), – це той, хто наповнить вагомо бюджет міста, хто покращить добробут населення, хто приходить на коломийську землю з багатомільйонним проектом. А от обслуговуючий кооператив «Чорновола» – інвестор доморощений, котрий зацікавлений тільки в короткотерміновій перспективі заробити у власну кишеню, а при витку інфляції перетворить площу в довгобуд та меморіал «паркан з неотесаних дощок». Чи не мало вже їх розкидано по місту? Безперечно, молода команда очільників ратуші привнесла подих чистоти та новизни в коломийське життя. Бо чого тільки варта ініціатива Сергія Коцюра побороти стихійну торгівлю на вулицях міста! Я часто сперечалась та й надалі сперечатимусь з ним, але вірю, що така молодь від душі прагне змінити наше місто на краще. Та от ті, хто на власний розсуд розпоряджаються комунальною землею, нашою чи не єдиною ще цінністю, – викликають двояке почуття… Олександра БАЗЮК