Недавно Світовий економічний форум (Давос, Швайцарія) оприлюднив нову світову проблему – внаслідок бурхливого розвитку технологій, компанії все частіше стикаються з труднощами при пошуку працівників на посади, що вимагають високої кваліфікації. Правда, світові інформагентства й мас-медіа, які повідомили про це, навіть не намагаються проаналізувати, а як таке могло статися. Хто тут винен? У чому проблема? Як тепер бачимо, світові сили, на чолі яких стоять ліберально-демократичні вожді, трохи прорахувалися зі своїми проектами. Вони нав’язали молоді інші, нові, свої "цінності", в яких відсутні одвічні головні рушійні засади — віра, мова і нація. Очевидно, їм гадалося, що в такий спосіб люди не будуть воювати за мови, історії й релігії. Однак, як переконуємося, виховані масовою американською і європейською новітньою "культурою" громадяни, вже не хочуть воювати не лише за мови, релігії та історії, але й за демократичні цінності, за свободу, в т. ч. й своєї держави та навіть своєї особи. Вони воліють пересидіти важкі часи біля екранів телевізорів і моніторів комп’ютерів, у нічних барах і на молодіжних тусовках, а, мовляв, хтось за них має відстоювати ідеали свободи й незалежності. Ця багатомільйонна молода сіра маса не читає мудрих книжок, не слухає мудрих людей, не знає про справжні й вічні цінності. При цьому в Європі закриваються церкви й монастирі, ніхто з багатих фондів не підтримує жодні проекти, які стосуються національної культури чи християнства. З християнства насміхаються, а якщо молодий письменник напише щось антихристиянське чи режисер сфільмує щось антихристиянське, то неодмінно отримає якусь престижну премію. Не додають розуму планшети, смартфони, айфони та інші "фони". Ці електронні цяцьки не зменшили хвороби й нещастя, не зменшили на світі агресивності й жорстокості. Оманливі цінності, які навчають людей не мислити, а споглядати й споживати. Щастя, що є ще старші люди, які виросли в іншу епоху. Але наші діти й онуки згодом стануть теж старими. Очевидно, ті старі люди будуть геть інакші від теперішніх старих людей. То звідки в сучасних людей буде розум, не кажучи про добро, шляхетність і делікатність? Де нам узяти розумних людей? Не дивно, що на світову арену виходять не Махатми Ґанді й не Вінстони Черчиллі, а Трампи й Ердоґани. А до чого це веду? А до того, що обслуговувати сучасну техніку, знати сучасні технології — це потребує розуму. А його нема! Отже ж, промисловий, електронний розвиток крокує семимильними кроками, а людська голова не встигає за ним. Очевидно, залишається одна надія — на роботів. Хоча й роботами мусить керувати розумна людина. А, може, роботи будуть керувати людьми? Микола САВЧУК