Пунктуально, рівно о 12-ій, розпочалася вчорашня урочиста хода від коломийської ратуші до символічної могили борців за волю України на цвинтарі Монастирок. Піднесений настрій Дню героїв, якому й була присвячена хода, творили бадьорі мелодії духового оркестру під орудою Богдана Іванчука, воїни місцевого гарнізону, молодь, одягнута в гуцульські строї і з портретами великих українців, від княгині Ольги й Володимира Великого починаючи і В’ячеславом Чорноволом закінчуючи… Лягають до підніжжя стенду Небесної Гвардії квіти – і ось уже колона рушає до Монастирка. Мітинг з нагоди Дня героїв відкриває керівник міського управління культури Уляна Мандрусяк. Коротко розповівши про історію цього знаменного свята, що його тривожного 1941-ого постановив відзначати щороку 23 травня Другий Великий збір ОУН, вона наголосила: "Герої, яких ми сьогодні вшановуємо, ставили свободу вище своїх власних інтересів, тому наш святий обов’язок – бути гідними продовжувачами справи, за яку вони віддали найдорожче, життя". Владики УГКЦ і УПЦ КП Василій Івасюк і Юліан Гатала освятили на символічній могилі нововстановлений хрест, а також відправили панахиду. На урочистому мітингу з патріотичними промовами виступили міський голова Ігор Слюзар і голова райдержадміністрації Любомир Глушков. – Як сьогодні пам’ятаю той день на зорі нашої незалежності, – взяв слово о. Володимир Касіян, – коли саме на цьому місці, де ми стоїмо, була відправлена перша панахида. Відправив її, можна сказати, за вказівкою комуністів і в поспіху священик московської церкви Микола Сметанюк. Тодішня влада, що доживала вже останні дні, розраховувала на тихий і мирний захід, після якого задоволені люди спокійно розійдуться по домівках. Проте не врахували, що патріотам з міста Долини Січкам вдасться все ж обдурити міліціянтів і прибути до Коломиї. То було неабияке духовне піднесення для всіх присутніх на цвинтарі. Ігор Михайлюк вручив тоді Петрові Січку синьо-жовтий прапор, не побоявся вийти і звернутися до народу Тарас Дерен. Ось з таких моментів і починалося національне відродження нашого міста. Пригадую, один міліцейський капітан усе запитував мене: "А вам того треба?" І погрожував: "Дивіться, бо погано закінчите". Але погано закінчили вони: і той капітан, і кагебісти Москальов, Сохан"… На жаль, чимраз менше приходить у День героїв до Монастирка вояків УПА. Ось і якраз 23 травня поховали вояка дивізії "Галичина" 91-річного Володимира Дронського. До речі, дідуся згаданого вже Ігоря Михайлюка. "Жив скромно, і поховали скромно", – як висловився про покійного о. Касіян. На зміну їм, поодиноким сивочолим ветеранам, стають герої вже сьогочасні, такі як учасник АТО Михайло Голіней, що також виступив на мітингу з пристрасним віршем. …Уже після мітингу я розговорився з уродженцем Спаса Михайлом Бойківим. Село це, як відомо, має славні патріотичні традиції, чи не з кожної хати тут хтось як не воював в УПА, то всіляко допомагав повстанцям.  "Та чи вміємо нині належним чином віддати честь полеглим героям? – розмірковував пан Бойків. – Ні, – відповідав сам собі, – ще не вміємо. Державний гімн України, і той співаємо в укороченому варіанті, тільки перший куплет. Не завжди сільська влада здогадається поздоровити на свята родини борців за волю, недоглянуті як слід могили героїв. У Спасі, наприклад, попри дорогу стоїть хрест на місці вбитих енкаведистами повстанців, проте світлин полеглих там немає, люди пасуть худобу… Занедбані й могили двох радянських солдатів, родом з Хмельниччини і Київщини. Так, вони воювали в Червоній армії. Але ж вони українці, наші брати…" Михайло ГЕРМАНЮК Фото: Андрій КАНЯ