У пошуках істини: хто похований на старому військовому цвинтарі?

Музей історії Коломиї започаткував коломиєзнавчий проект “Крапки над “І”. Мета проекту – встановити історичну справедливість стосовно подій, які відбувалися в минулому в нашому місті, особливо тих подій, учасниками яких були представники некорінних мешканців Коломиї.

На жаль, як відзначив директор музею Михайло Арсак, нерідко науковцями різних країн керує не пошук істини, а геополітична доцільність. У даному випадку мова йде про військові поховання на старому польському цвинтарі, окреме крило якого займає військовий меморіал. На цю тему важливе дослідження зробив професор Іван Монолатій. Своє дослідження молодий науковець виклав перед аудиторією в музеї міста.

Дослідження стосуються історичних місць, пов’язаних з жертвами 1-ї світової війни у межах Коломиї. Насамперед, це військові поховання на згаданому вже польському кладовищі, а також – табір для інтернованих 1918 – 1919 років у приміській зоні Косачів.

Як знаємо, ще на початку 90-х років минулого століття силами покійного нині голови товариства “Поступ” Ярослава Полатайчука та науковців музею історії Коломиї встановлено імена похованих на тому військовому кладовищі вояків УГА та УНР. Цей та багато інших фактів засвідчують, що на меморіалі поховані вояки різних військових формувань і національностей: австро-угорської армії, російської імперської армії, а також січові стрільці, румуни, італійці, чехи. Михайло Арсак показав присутнім артефакт – книгу захоронень. Тут важливо врахувати один важливий аспект: переважно вояки помирали в коломийських шпиталях, і то не стільки від ран, отриманих у баталіях, скільки від інфекційних захворювань (тифу, іспанки, грипу, пневмонії). Багато зареєстровано померлих від туберкульозу. Помирали в бараках для інтернованих на Косачеві, помирали в “запасному шпиталі”, де тепер розміщується гімназія, помирали в цивільних лікарнях.

Тепер щодо “геополітичної доцільності”, якою часом керуються історики європейських країн, особливо Польщі. Нема сумніву, що у збройному протистоянні з УГА гинули польські вояки (як, зрештою, й українські). Однак тривогу викликає явно перебільшений список кількості убитих українцями польських військовиків у тій братовбивчій війні, коли постала ЗУНР. Документи – річ уперта. Ми вже згадували, що згідно з реєстрацією в коломийській книзі захоронень вояки помирали в госпіталях не стільки від ран, скільки від різних захворювань.

Андрій МАЛАЩУК

Фото: Андрій КАНЯ