Разом із книгарнею "Книжкова хата" Дзеркало  запускає партнерський проект під назвою  "Книга для тебе", де двічі на місяць на вас чекатиме матеріал про новий твір, будь-то класика художньої літератури Чарльза Діккенса, чи нове творіння Фредеріка Беґбедера. А можливо, це буде книга когось із сучасних українських авторів, яка щойно побачила світ. Щоразу нові герої з різноманітними життєвими шляхами, яких  об'єднує одна  велика любов до книг. Ще однією родзинкою проекту є можливість не лише розвивати в собі цю любов, а й виграти книгу, про яку йтиметься  в конкретному матеріалі. Отож, представляємо вам першу нашу героїню - поетесу, журналістку, співзасновницю фестивалю "Трикутник", авторку проекту літературних подкастів "Акустика тіней", коломиянку  Іванну Шкромиду. Розкажи про свою любов до книг. Яким книжкам віддаєш перевагу? Інколи мені здається, що мистецтво — це єдине, що має сенс. Час від часу повторюю собі цю фразу, особливо коли беру до рук справді вартісну книгу. Тут я маю на увазі ті літературні твори, які щось змінюють у тобі; твори, які живуть “над” тобою і десятиліттями стирають будь-які географічні чи суспільні кордони. Пригадую, як кілька років тому після прочитання книжки “Захист Лужина” Набокова, я місяць не могла оговтатися. Історія про геніального шахіста, який ігнорував будь-які закони суспільства і жив у своєму світі, була на той час мені максимально близькою. Ще на мене дуже вплинув Джером Селінджер. Його оповідання — лаконічні, гострі, абсурдні — теж показали мені інший бік світу, мого власного світу. Зараз я читаю переважно світову класику: Чарльза Буковскі, Ернеста Гемінгвея, Джорджа Орвелла. Розкажи, будь ласка, передісторію обраної книги. Книга “Квіти для Елджернона” Деніела Кіза була геть новаторською в американському літературному процесі ХХ століття. Ідея твору з’явилася в автора за кілька років до виходу роману (1966 рік). І спершу Кізі написав оповідання, а вже пізніше розширив його до роману. Письменник свого часу викладав англійську мову студентам з психічними розладами і в один момент задумався над питанням, що сталося б з людиною, якщо б її інтелект можна було збільшити штучним шляхом. Тобто уявіть: повоєнна Америка, переважна тогочасна література —  про втрачене покоління, безнадію, наслідки війни. А тут з’являється книга про чоловіка, відсталого в розвитку, якому завдяки інноваційним методам вдається стати набагато розумнішим. Неабиякий контраст.  Книга “Квіти для Елджернона” вмить стала популярною, про неї всі говорили, її внесли до списку літератури, яку вивчали в навчальних закладах. Але раптом вчителі збунтувалися проти цього роману, точніше проти тематики, яка в ньому піднімається — і врешті книгу було вилучено не тільки зі шкільної програми, але й з бібліотек та книгарень. Проте за цей роман Кізі отримав престижну премію Г’юго. І в принципі “Квіти для Елджернона” максимально успішно пройшла випробування часом. Про саму книгу... Сюжет, основні думки, свого роду інтрига, про твоє бачення та що люди знайдуть тут...  Це книга-щоденник. Свою історію тут розповідає Чарлі Гордон — 32-річний чоловік, який значно виділявся в тогочасному суспільстві, бо не був повноцінно психічно розвиненим. Проте він намагався вести активне життя: працював у пекарні, навчався, намагався спілкуватися з людьми, які його оточували. Саме цей момент комунікації Чарлі зі світом і людьми, як на мене, є особливо важливим у цій книзі. Паралельно в американській медицині відбувається прорив: експериментуючи на мишах, фахівці знаходять метод створення штучного розуму, так би мовити. Одна з мишей — Елджернон — проявила після операції хороші інтелектуальні здібності, і після цього лікарі вирішують провести такий експеримент над людиною. Щасливчиком стає Чарлі. Операція проходить успішно, тільки-от після цього все змінюється… “Квіти для Елджернона” — це роман про людяність, толерантність та розуміння одне одного. Хоча за жанром це науково-фантастична драма, елемент фантастики тут відходить на другий план, а на першому — емоційність. Ця книга якраз-таки здатна змінити нас. Тут ви знайдете чимало думок, які ще довго ходитимуть за вами. Тут ви побачите віддзеркалене суспільство з усіма його недосконалостями. Тут ви врешті проживете — від першої до останньої сторінки. Розіграш цієї книжки відбудеться на нашій сторінці у Facebook. Для тих, хто прагне сьогодні збагатити свою домашню бібліотеку цікавими книгами, заходьте в книгарню “Книжкова хата”, що на вул. Чорновола 51, та навпроти фонтану “Водограй любові”. Автор: Віталій Бирчак Фото: Андрій Каня