До редакції “Дзеркала медіа” звернувся Олексій Німчук – ліцеїст, який цікавиться астрофізикою. Хлопець впевнений, що знайшов давню обсерваторію у Коршівській ОТГ.
Стоунхендж складається з каміння, якого в Україні не так багато, тому давні люди використовували кургани — високі земляні, рідше – кам'яні, насипи над стародавніми похованнями.
Астроаматор Олексій Німчук навчається в одинадцятому класі. Попри свій вік, уже встиг дослідити астрономічну функцію курганів Пригоризонтальної Обсерваторії Безводівка, що на Чернігівщині. Це наштовхнуло його на ідею пошукати подібні комплекси поблизу Коршева.
Розпочав із вивчення історії села. Тоді у нагоді стала книга “Коршеву 600…” Федора Бойчука. Саме там знайшов інформацію про курган в Жукотині. Згодом з’ясував, що подібних насипів там насправді більше, але всі вони розорані. Деякі з них занесені у реєстр археологічних пам’яток Івано-Франківської області та мають свій охоронний номер. У книзі також йдеться, що на території села є чотири археологічні пам’ятки – три поселення трипільської культури та один курганний могильник.
- Кургани в Жукотині розташовані таким чином, що у певні астрономічні дні - літнє та зимове сонцестояння - позначають місце сходу та заходу Сонця, аналогічно до обсерваторії Стоундхендж в Англії, Гозек в Німеччині, Безводівки в Україні на Чернігівщині, - розповідає Олексій. - Кожній із цих обсерваторій – понад 5 – 6 тисяч років.
Літнє та зимове сонцестояння – це дві астрономічні події, які можна спостерігати із Жукотинського комплексу. Можливо, колись курганів було більше, отже й астрономічних подій можна було спостерігати більше.
Олексій впевнений, що для давніх астрономів подібні обсерваторії були дуже важливими. Це був їхній календар, який вказував, коли потрібно збирати урожай, святкувати деякі свята тощо.
В Україні знайдено багато подібних комплексів. Один із них відкрив Гріандр Тарновски (Олександр Кликавка) - краєзнавець, дослідник, першовідкривач курганів Безводівки.
Хлопці належать до Спілки хранителів курганів - Всеукраїнського руху створеного, щоб зберегти та відновити історичний ландшафт, спонукати аграріїв, чиновників та українців дотримуватися Закону «Про охорону культурної спадщини».
- Разом із Гріандром я почав вивчати старі карти: польські, австрійські, німецькі та інші, - продовжує Олексій. - У реєстрі ми знайшли курган в урочищі Могила. Він вписаний у книзі “Доісторичні пам’ятки Східної Галичини” археолога Богдана Януша. Автор вніс курган у державний реєстр 1918 року, але на жодних картах він не позначений.
На супутникових знімках на полі біля цього урочища можна побачити темну пляму. Це і є курган “Самотня Могила”, але зруйнована невідомо коли. Біля нього видно ще дві малі плями.
Гріандр Тарновски стверджує, що у Жукотині справді є курган. Докази представлені на карті Шуберта 1891 року. А "тіні", тобто темні плями на супутниковому знімку, утворилися внаслідок неоднорідності грунту на поверхні поля та його вологості. Це притаманно давнім земляним спорудам: курганам, валам, які були розорані сільськогосподарською технікою.
- Подібні темні плями зустрічаємо й на курганному комплексі Обсерваторії Безводівки. Зараз у Жукотині вони розорані, але на поверхні поля добре проглядаються підвищення, які є насипом кургану, - пояснює Гріандр Тарновски. - Ці пам'ятки повинні бути під охороною держави, тому Олексій став на їх захист.
Очільник Коршівської ОТГ Ярослав Савчук каже, що йому відомо про відкриття учня. Найближчим часом він планує зв’язатися із Олексієм та поїхати на місце розташування давньої обсерваторії разом. Якщо вдасться довести, що ці насипи – справжні кургани, то докладе всіх зусиль, щоб об’єкт охоронявся державою.
Олексій спілкувався із представниками відділу культури Коломийського району. Далі планує звертатися до департаменту культури в Івано-Франківську.
- Моя мета – відновити охоронну зону кургану та сам курган, бо зараз він знаходиться на полі, де все розорюють.
Читайте також: Коломиянин винайшов унікальну технологію очищення доріг від ожеледиці
Хлопець у майбутньому хоче навчатись на астрофізика. Він розуміє, що держава не надто опікується українськими науковцями, але попри все, Олексій готовий зробити це справою свого життя.
Юлії ВАРЧУК