Додому Новини Суспільство Пам’яті Андрія Коника – надзвичайного хлопця з Коломиї…

Пам’яті Андрія Коника – надзвичайного хлопця з Коломиї…

0
Поділитися

Андрій Коник.
Звичайний хлопець із маленького міста.
Здавалось би, таких безліч. Але він один.

Хочете не погодитись? Скажете, що це тільки для нас так? Можете навіть не намагатись – не вийде. Ми легко доведемо, що це неправда.

Don Yapon

Коник Андрій Михайлович народився 26 листопада 1993 р. в м. Коломиї Івано-Франківської області і прожив 23 роки.
У серпні 2016 р. Андрію поставити діагноз – рак крові.

Протягом 7-ми місяців він боровся за своє життя. Разом з ним хворобі протистояли його батьки, родина та друзі. Ми заснували Благодійну організацію “Коник Хелп” для того, щоб зібрати кошти на його лікування. Було проведено багато заходів, залучено десятки волонтерів, витрачено багато часу й сил. Та ми робили все це з задоволенням, бо вірили до останнього. Вірив і Андрій.

Разом ми дійшли до ремісії. Залишилось тільки зробити пересадку кісткового мозку. Та раптом – рецидив. Він і став причиною смерті.

Після чергового курсу хіміотерапії стан Андрія почав різко погіршуватись. 5 днів лікарі намагалися його врятувати. Але в середу 22 березня 2017 р. Андрій впав у кому, з якої вже не вийшов. Розріджена кров при внутрішній кровотечі зробила своє.
Андрій помер близько 19:00 у відділенні реанімації Івано-Франківської обласної лікарні.

Віддати шану Андрію приїхали сотні людей зі Сходу й Заходу України. Поховали Андрія на кладовищі м. Коломиї.

Більшість членів нашої команди не знали, хто такий Андрій Коник, взагалі, дехто навіть не здогадувався про його існування. З цими людьми Андрій познайомився уже після першого удару своєї хвороби, після того, як вони почали допомагати йому.

Ви знаєте багатьох “звичайних хлопців”, яким захочуть допомагати чужі люди, приносячи в жертву свої час, сон, нерви, спілкування з близькими і взагалі цілих себе?
Правильно, таких немає. Цей хлопець був особливим.

Кожен із нас може сказати про Андрія щось своє, і все одно всі слова будуть тільки хорошими. Для когось він друг чи брат, комусь – коханий, для когось – син, а ще комусь – хлопець з фотографії в Інтернеті, про якого всі чомусь говорять.

Музикант з ідеальним слухом, який грав на всіх інструментах, які лише потрапляли йому до рук: скрипка, яку освоїв у музичній школі, гітара, без якої всі наші дні й вечори було неможливо уявити, барабани, які, напевно, особливо любили сусіди, бандура, яку тримав у руках перший раз, та відразу зіграв мелодію Metállica. Та загалом – усе, що видає будь-які звуки.

Фотограф, який вливав у свої фотографії всю свою душу. Як у кожної людини є свій почерк, так і кожен фотограф має свій оригінальний стиль. Мав його і Андрій Коник. Всі можуть побачити, що у знімках Андрія дуже багато тепла, добра й сонця.

Таким сонцем був він для нас. Зігрівав посмішкою, втішав словом, не дозволяв здаватись чи опускати руки, приносив радість у наш світ. Добрий, хороший, веселий, життєрадісний, сильний, розумний, сміливий, милосердний, дружелюбний і такий рідний для нас – все це наш Коник.

На жаль, людське життя не вічне. А хвороби бувають злі, страшні, підступні й непередбачувані. Ми довго боролися з раком, боролись усі разом. І спочатку в нас виходило. Та рак поборов нас.

Ще довго близькі Андрія будуть намагатися звикнути до того, що його нема. Він не подзвонить, не пожартує, не скине смішні фото з лікарняного життя, не буде рахувати години до від’їзду додому. Без нього не такі дні, інші вечори та зовсім не таке життя.

Але він у нас був! І тільки це уже робить нас щасливими! Адже кожен взяв від Андрія щось для себе, кожен щось у нього навчився, щось зрозумів чи щось зміг завдяки йому.

Цей хлопець зібрав нас докупи. Кардинально змінив усі наші життя. І пішов.
Напевно, це була його місія тут, на Землі.

А тепер він буде охороняти нас з неба.
І вічно житиме в наших серцях.

Хочемо подякувати всім, хто долучався до нашої діяльності, всім, хто допомагав чи то матеріально, чи то дією, чи словом. Ви боролися разом з нами, разом з Андрієм. Ви робили добро, а воно обов’язково до Вас повернеться.

Коник не здавався ніколи. Не здаємось і ми. І продовжуватимемо свою діяльність надалі. Ми завжди раді новим знайомствам та ідеям. А пам’ять про Андрія житиме в нашій діяльності задля добра цього світу.

Ділимося з Вами останніми фотографіями з телефону й фотоапарата Андрія. Пам’ятайте, в цих фото – його душа.

Андрій Коник – надзвичайний хлопець з маленького міста.
Він є

Благодійна організація “Коник Хелп”