Олександр Гошилик пекельним серпнем 2014-го пройшов через бої за Іловайськ. Бій за Бахмут в жовтні 2022-го став для нього останнім земним боєм.
Олександр служив у Нацгвардії, солдат, 27 років. Родом з Івано-Франківської області. Активний учасник Революції Гідності, їздив на київський Майдан.
У травні 2014-го став до лав батальйону “Донбас”. Взяв собі позивний “109”. Під час боїв на Донеччині 17 серпня 2014 року прибув до міста Іловайськ — там потрапив в оточення російської армії. Зумів вибратися разом із ще сімома бійцями з оточення. За п'ять діб вони пройшли майже 85 км.
25 березня 2015 року Указом Президента був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
З повномасштабним вторгненням росіян солдат резерву Гошилик знову став до строю. Але 7 жовтня загинув у боях за Бахмут.
Олександр — автор книги “Міст через вічність”. І йому, зокрема, належать такі поетичні рядки:
“Йду я на Смерть, немов птаха у небо.
Йду я у певність, що творю цю Мить.
Вбити не зможуть, лиш скину це тіло,
як в груди мої свинець залетить”.
Наші воїни б’ються і певні, що їх “вбити не зможуть”. Тому і вони, і всі ми йдемо вперед.
Джерело: Український ветеранський фонд
Фото — з особистого архіву Олександра Гошилика