Візити Івана Франка в різні роки до Коломиї детально досліджував краєзнавець Іван Білинкевич. Результатом його багаторічної праці стала брошура "Іван Франко і Коломия", випущена до 750-річчя міста. В ній автор крок за кроком відстежує перебування тут письменника на основі документів та листування. Все ж залишилося ще декілька "білих плям", одні з яких, можливо, ще будуть з’ясовані, інші – назавжди залишаться нерозгаданими. Спробуємо внести деякі уточнення і нові припущення щодо перших відвідин Каменярем нашого міста. На початку березня 1880р. ще зовсім молодий Франко приїхав до невідомої йому тоді Коломиї. Важкий це був для нього час – безгрошів’я, проблеми зі здоров’ям, незагоєна душевна рана, пов’язана з нещасливим коханням до Ольги Рошкевич. Саме у нашому місті Ольга та Іван зустрілися в ці дні вперше після її одруження. А перед цим були місяці страждання і муки, коли батьки дівчини заборонили їй спілкуватися з Франком із-за його ув’язнення. Після того ж, як взимку 1879 р. Ольга без відома та згоди батьків їздила до Львова і зустрічалася там з Іваном, вони почали контролювати кожен її крок, забирати з пошти і перечитувати її листи, заборонили писати й влаштовували "сцени". Вона опинилася, немов у клітці, яка не давала їй дихати. "Чи можу я жити так дальше, не зносячись з тими людьми, з якими хочу, не видячи ніколи навіть жадної книжки доброї, якої мені конче потрібно. А так, не видіти ніколи! Бо всі способи перетяті, всі дороги заперті відтепер. І можна так дихати дальше? Се деморалізація крайна! А я хочу жити инакше, не хочу вічно критися з моїми думками, як той злодій, - то мені допекло до живого!", - зізнавалася вона Франкові в листі, який їй потай таки вдалося написати і передати адресатові. Вихід з цієї ситуації Ольга знайшла для себе в одруженні з Володимиром Озаркевичем, котрий в той час сватався до неї. Таке рішення, мабуть, далося їй нелегко, але тільки так вона могла вирватися з-під контролю батьків, тільки так могла здобути свободу літературної праці, спілкування та листування з близькими їй людьми, зокрема й з Франком. Таку свободу їй, імовірно, обіцяв надати майбутній чоловік, який мав знати про взаємні почуття Ольги та Івана із розмов з нею, а також із листа, надісланого йому письменником. Панна Рошкевич сподівалась на розуміння і з боку Франка, тому писала: "Се крайний час, мені треба помочи конче, ти не можеш мені дати єї, не можеш поратувати, але я приймаю поміч від другого приятеля і йду заміж за Оз. (Озаркевича- авт.) Івасю, мені здаєся, що сли ти мене любиш, то повинен єсь бути рад с того. Предціж я буду вільна, свобідна, мені буде добре з ним. Правда? Ти забаг волі і сидівєсь за то 8 місяців! Ну а п. Оз. предціж не тюрма, я краще окуп’ю свою свободу... Я тому не винна, я хотіла з тобов жити, що ж, коли воно не так склалося. Я уступаюсь відси, бо ту мені не житє, а смерть. Той чоловік хоче мя взяти відси – я го буду любити за то, я му вдячна за то. Тебе люб’ю – ти ми показав дорогу, куда йти, а він отвирає ми ворота, що стоят заперті передо мнов. Не кажи, що я за тебе забула! Ти ми ніколи з думки не зійдеш – що буду робити, про що буду думати, все то буде тісно зв’язане с твойов роботов, з твоїми думками...". Іван Франко важко переживав, навіть серйозно захворів, але, очевидно, простив кохану, розуміючи, що сам дійсно не може їй допомогти, бо його "доля – вітер в полі". Ольга Рошкевич та Володимир Озаркевич одружилися 14 вересня 1879 р. З листів Ольги до Франка, написаних після цього, можна зробити висновок, що спочатку цей шлюб таки був фіктивним. А Іванові, з яким, незважаючи на ще не згаслі почуття, колишні відносини були розірвані, вона пропонувала стати сестрою: "Знаєш, Івасю, я маю тепер трьох рідних братів: Славко (Ярослав Рошкевич, рідний брат Ольги- авт.), ти і Володимир. Так мені зіправди здаєся, лишень трудно відай мені братися відгадувати, котрий з тих трьох мені найближчий і найрідніший". Отже, зустріч Івана Франка та Ольги в Коломиї можна, мабуть, вважати підсумком їх попередніх стосунків, що потрібний був їм обом аби залишитися друзями, відчути, що немає між ними образи. Ольга прагнула побачити Івана, ймовірно, ще й для того, щоб переконатися, що удар, нанесений мимоволі нею, не зламав його, що з ним все в порядку. В листах, які передували зустрічі, Ольга писала, що для неї краще було би зустрітися у Львові, а не в незнайомій Коломиї. Та оскільки такої можливості не було, а Франко збирався до Березова на довшу гостину й мусів переїжджати через Коломию, то призначила зустріч саме тут на 1 березня у понеділок. Дослідження листів Ольги дає можливість частково уявити собі перебіг першого візиту письменника до нашого міста. Приїхав за порадою Ольги денним потягом о 10 год. вечора. Вона, як планувала в листі, мала вже чекати його на пероні: "Знаєш мені приходит на гадку, чи пізнаєш ти мене відразу на двірци. Я тебе, певно, швитко пізнаю. На то я нині умисне дивиламся до зеркала, чи така я сама, як була уперед, але бачу, що ще не постарілася". Де були в Коломиї з’ясувати, мабуть, не вдасться, бо Ольга в листі цього не вказала: "До котрого дому заїдемо також сказати не можу, бо не знаю, як їх означити... Напиши до Березова, щоби коні по тебе прислали до К.3. (вид.авт.) в середу пополудню". Дослідники вважали, що, можливо, розгадка місця перебування Франка в Коломиї у ці дні криється у цих літерах, але достеменно не могли їх розшифрувати, роблячи лише припущення. Детально вивчивши оригінали листів Ольги Рошкевич, можна з певністю стверджувати, що насправді це не є дві великі літери К. і З., як вважалося досі, а літера К. і цифра 3. Оскільки авторка не раз назву міста скорочувала, пишучи Кол. або К., то цілком логічно припустити, що К.3 – це Коломия, 3, тобто адреса. В той час нумерація будинків була загальною, а не по вулицях, тому це цілком імовірно. Дім з такою адресою знаходився на Кутському передмісті і, можливо, був крайнім на шляху з Березова до Коломиї. Там міг бути двір, де селяни залишали коней, бо через місто в не базарні дні або не мали права переїжджати, або треба було вносити певну плату. Отже, можна вважати загадку "двох літер" розгаданою, але ця адреса, на жаль, не з’ясовує, де проживав від 1 до 4 березня Іван Франко в Коломиї. Він лише мав туди підійти, щоб вирушити до Березова. Після цієї зустрічі з Ольгою письменникові довелося перенести нелегкі місяці в коломийській в’язниці, потім ще двічі приїжджати до Коломиї і нарешті потрапити до Березова. Чи знала про ці його поневіряння Ольга? Мабуть, ні. Листа написала йому ще у серпні 1880 р., а потім аж 1882 р., де між іншим писала й про те, що цілком задоволена своїм подружнім життям і йому щиро бажає також знайти свою щасливу долю. Таким чином, наше місто було свідком прощання Івана Франка зі своїм першим коханням. Хотілося би сподіватися, що ще дізнаємося про деталі перебування письменника в Коломиї, а поки що залишається лише шкодувати, що будинки не вміють говорити. Мирослава КОЧЕРЖУК, науковий співробітник Музею історії міста Коломиї