Науковець, письменник, дослідник, педагог Володимир Качкан - чоловік ще зовсім не "академічного" віку, а вже академік, професор, у даний час - завідувач кафедри українознавства й філософії Івано-Франківської медакадемії.
Власне, він цю кафедру там започаткував і дбайливо її плекає.
Професор Качкан є автором понад 80 книг, а ще численних методичних посібників, наукових статей, досліджень у різних вітчизняних і закордонних виданнях.
Вчора цей поважний енциклопедист-народознавець мав виступ у Коломийському педагогічному коледжі.
Звісно, за якихось півтори години, відведених для заходу, гість не мав можливості поділитися бодай часткою своїх напрацювань. Тому відбувся тільки поверховим окресленням тем, які досліджує від юних років.
Найбільша заслуга Володимира Качкана в поверненні з забуття не однієї сотні українських культурних подвижників, висловлюючись дещо сухуватою, але точною науковою мовою - в персоніфікації українського етнополя.
Про це мовили на зустрічі з письменником кандидат філологічних наук Микола Васильчук, лауреат Шевченківської премії Михайло Андрусяк, та, зрештою, й сам гість. Вже перша його книжка, видана під час праці в Київському університеті, вказала на головну тему зацікавлень тоді ще зовсім молодого автора - "Українське народознавство в іменах".
Володимир Качкан поділився тривогою з приводу тихого згортання гуманітарної сфери в вузах. А ще ця війна на Донбасі вибиває з добре второваної колії:
"Щоранку, готуючи собі на кухні каву, чую по радіо, що сьогодні вбито одного українського воїна, чи двох, чи більше. Такі повідомлення западають в мозок і довго там тримаються...".
"Ми ще не відбулися, як державна нація, - мовив гість, - ми ще в дорозі".
Професор читав свої вірші, дарма, що традиційні за побудовою й з традиційними метафорами, однак оптимістичні й ліричні. Зачитували його вірші й студентки коледжу. У свою чергу директор закладу Валерій Ковтун зачитав постанову про зарахування Володимира Качкана до когорти почесних членів педколеджу.
Андрій МАЛАЩУК