Після закінчення інституту (1954 р.) працював старшим інженером технічного управління Міністерства місцевої паливної промисловості УРСР, згодом — секретарем Науково-технічної ради міністерства. Потім понад тридцять років віддав праці в Київському інституті автоматики, де закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію та пройшов усі посади — від наукового співробітника до заступника генерального директора. З 1972 до 1978 р. очолював Всесоюзний науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування, що виокремився з Інституту автоматики, відтак повернувся на попередню посаду. Автор близько 50 праць у галузі автоматичного регулювання та приладобудування.

Протягом 1993—1996 рр. на запрошення МЗС України перебував на дипломатичній службі — був радником з питань науки в Посольстві України у Великій Британії. Завдяки клопотанням Р. Франка 1996 р. Україна безкоштовно одержала від Британського міністерства закордонних справ науково-дослідну станцію «Фарадей» (нині станція «Академік Вернадський») в Антарктиці. Перша Українська експедиція прибула на станцію 18 грудня 1994 року, яка і назвала Роланда Франка «хресним батьком української антарктичної станції».

З 1997 р. — заступник голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара, з 2012 — виконувач обов'язків голови Фонду.

 

Протягом 1997—2001 рр. — віце-президент, згодом завідувач відділу міжнародних відносин (до 2008 р.), відтак консультант президента Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Ю. Бугая.

Член правління Національної спілки краєзнавців України (з 2008 року).

З 2015 року — голова правління Міжнародного фонду Івана Франка.

Активний учасник заходів, присвячених ушануванню пам'яті І. Франка в Києві, Львові, Дрогобичі, с. Нагуєвичах тощо. 28 травня 1999 р. брав участь у відкритті погруддя І. Франка у Відні. Один з ініціаторів створення «Літературного музею Івана Франка на Дніпрі» в с. Халеп'я Обухівського району Київської області (відкрито 27 жовтня 2010 р.) та Музею І. Франка в Києві. Співзасновник літературного конкурсу ім. І. Я. Франка серед школярів Дрогобиччини (2011).

 

Заснував Міжнародну премію імені Івана Франка, яка вручається за вагомі здобутки та значні заслуги науковців у галузі україністики та соціально-гуманітарних наук. Премію засновано з метою сприяння всеохоплюючому вивченню творчої, наукової, громадської діяльності Івана Франка і заохочення вчених з різних країн світу до проведення актуальних досліджень у галузі соціально-гуманітарних наук та україністики, що увиразнюють гуманістичний, національний, духовний, державотворчий сенс для пізнання та утвердження наукової і культурної спадщини України у світовому контексті.

За ініціативи Роланда Франка створено квартиру-музей родини Івана Франка у Києві, 25 листопада 2016 року відбулося урочисте відкриття. Музейний заклад створено в будинку, куди в 1950 році радянська влада добровільно-примусово переселила родину Тараса Франка зі Львова. Музей складається з п'яти залів, де містяться архівні документи, фотографії з сімейного архіву, частково відображено побут родини, предмети інтер'єру, листи, машинописи та малюнки. Також представлено експозицію, присвячену Іванові Франку, який перебував у Києві тричі (у 1885, 1886 і 1909 роках), та його дітям: Андрію, Петру, Тарасу та Анні, життя яких пов'язане з Києвом.

У 2017 році за ініціативи Роланда Франка було засновано Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра». Конкурс проводиться щороку для школярів у чотирьох номінаціях і двох вікових категоріях — 6-11 років та 12-16 років: «Проза», «Поезія», «Драматургія» та «Краща ілюстрація до творів Івана Франка».