Партизани Української Повстанської армії намагалися жити повноцінним життям, у тому числі святкували Різдво й Новий рік. Ці мальовані і друковані листівки - іноді шикарні, а інодi кустарні - олюднюють дещо забронзовілий образ націоналістичного підпілля. Підбірка різдвяних і новорічних вітальних поштівок розміщена на сайті "Історичної Правди". Також публікуємо довідку Руслана Забілого про те, як ці листівки виготовлялися і поширювалися у підпіллі. Повстанці традиційно, як і все населення Західної України намагалися святкувати релігійні свята, незважаючи на важку боротьбу. В умовах підпілля це не завжди було можливим. Однак серед підпільників та повстанців за можливості поширювалися вітальні листівки, які виготовлялися у друкарнях, захованих від ворожого ока під землею. В умовах підпілля листівки були одним із засобів, що у бойові будні повстанців вносив незбагненну Різдвяну містерію. Різноманітними святковими листівками вітали підпільники своїх родичів, коханих або друзів по зброї. Підпільні друкарні не мали можливості виготовляти листівки на високому технічному чи мистецькому рівні. Їх часто друкували на друкарських машинках, прикрашаючи узорами із комбінацій літер, або нескладним малюнком та вітальним текстом. Виконувались вони двома-трьома кольорами. Краще виглядали листівки, видрукувані на циклостилі або методом штампування. Іноді якийсь повстанець із художнім хистом малював їх на папері та розфарбовував аквареллю. Це вимагало наявності фарб, що було рідкістю у підпіллі, та, елементарно, - часу. Таку листівку можна було зробити, хіба що перебуваючи у криївці. Поліграфічним методом друкувалися листівки за кордоном Закордонними частинами ОУН та Закордонним представництвом Українського Головної Визвольної Ради (підпільного парламенту воюючої України) в Німеччині у містах Регенсбург, Зальцбург, Новий Ульм та Мюнхен, починаючи із 1946 року. З 60-х рр. минулого століття листівки друкували також і в США (за деякими даними, в Чікаго). Випуск листівок, як і бофонів (підпільних грошей) та марок Підпільної пошти України, організував Любомир Рихтицький, більш відомий як романіст під літературним псевдонімом Степан Любомирський. Безпосередньо виробничими питаннями друку листівок займався Степан Голяш. Здебільшого листівки поширювалися на еміграції. Однак це не означає, що такі листівки не потрапляли на Україну. У підпілля їх доставляли закордонні кур'єри ОУН, щоправда, у мізерних кількостях. За кордоном листівки виготовлялися не тільки для популяризації та нагадування про воюючу Україну. Листівки розповсюджувалися серед української діаспори для збору коштів на підтримку боротьби в Україні. Загалом же листівки цікаві не тільки з мистецької точки зору, але й як специфічне історичне джерело. Вони передають багато побутових деталей повстанського життя - одяг, зброю, життєві ситуації. Поштівки з Коломиї від колекціонера Валерія Ковтуна. Ці листівки цілком могли надсилати батьки майбутніх бійців УПА. З 1907-им Різдвом високоповажну пані Теодору Величковську з родиною вітає Петро. Читайте також: 6 січня — навечір’я Різдва Христового або Святий Вечір: традиції, звичаї, прикмети