Релігія завжди відігравала важливу роль у становленні української культури. Захисницею дітей та сімейного благополуччя є Діва Марія. Днями у мистецькому центрі "Світовид" возвеличували образ Богородиці, презентуючи виставку ікон Діви Марії.
Ікони написані українським митцем Олександром Охапкіним, роботи якого представлені не тільки в Україні, але і за її межами: Франції, Польщі, Німеччині, Сполучених Штатах Америки тощо.
У його іконах-картинах поєднуються елементи техніки сучасного та давнього іконопису. Сам автор не зміг приїхати на презентацію, але від його імені виступла Аліна Гайдук, директорка Музею української домашньої ікони та старожитності:
"Ми привезли виставку з метою привернути увагу мешканців міста до старовинної української ікони. Ось, наприклад, ікона "Загравання Дитятка". На ній Христос заграє зі своєю матір’ю, намагаючись щипнути її за щічку рукою. У відповідь Мати Божа показує свої почуття та емоції, які не можна побачити в староруській Візантійській іконі. Також потрібно звернути увагу на задній план ікон, який зображений багатими золотавими тонами українського бароко. Власне, ще одна мета нашої презентації – показати існування українського бароко, оскільки всі знають лише про європейське. Це розкривання української душі через багате золотаве тло, яке додає іконі святості".
Не завжди картини є схожі на ікони, тому наступна робота є авторською, — розповідає пані Аліна, - на ній зображена Богородиця серед янголів на небі і херувимів, які співають їй пісні. Особливим елементом є рука Марії, яку вона кладе собі на серце. Це знак, якого немає у православній церкві, лише у греко-католицькій та католицькій.
Не менш цікавою роботою є "Богородиця Годувальниця". Вона виконана на золотавому тлі, але з додаванням квіткових мотивів. Це свідчить про те, що українці завжди мали своє розуміння Бога власне через красу. Саме це зрозумів і відтворив у своїх роботах Олександр Охапкін, який тривалий період часу працював в архітектурному комплексі Пирогова, де розписував одну з старовинних церков. Митець витратив багато часу, вивчаючи орнамент українських надбань, наприклад гуцульські і буковинські скриньки, які мають свій унікальний різьблений орнамент. Найцікавішим є те, що пан Олександр зрозумів: українці не просто так зберігали цю красу у своєму житлі, а саме через неї вони розуміли Бога і ставали до нього ближчими."
Пан Олександр дуже часто прикрашав образи українськими квітами. Дивлячись на роботи, можна спостерігати певну відстороненість самого образу, тобто обличчя відсторонені, намальовані плоско та вдивляються у Всесвіт. А от зовнішнє оформлення робиться спеціально глибокими мазками, щоб додати динамічності та поєднати наш світ зі світом Божим.
АВТОР: Соломія МАРДАРОВИЧ
ФОТО: Андрій КАНЯ