Депутат про незадовільну діяльність земельної комісії міської ради, а також про кричущі порушення своїми колегами законодавчих норм

Цього тижня в новій рубриці "Інтерв'ю з місцевим депутатом" "Дзеркало Коломиї" поспілкувалося з головою фракції «Радикальна партія Олега Ляшка» у Коломийській міськраді Тамарою Базюк. –          Ви вже вибачайте, пані Тамаро, але нашу розмову хотілося б розпочати не з компліментарного «Ой, ви такі молоді й так багато вже досягли!», а з того, що, судячи з відгуків знайомих мені коломийських виборців, належного авторитету нова міська рада наразі не здобула. Ви погоджуєтеся з такими відгуками? –          Що вам на це відповісти? Зовсім недавно комунальна служба міста прибирала Співоче поле. Про це у Фейсбуці розгорнулась ціла дискусія прихильників та противників влади. А я вважаю, що це – прямий обов’язок комунальної служби дбати про належний вигляд міської території. Хоча річ, можливо, навіть не в формі публічної подачі цього заходу, а в тому, як сприйняли його пересічні громадяни на сторінках соціальних мереж. Більшість сприйняла як перший етап до відчуження площі з наступною передачею під забудову. А це свідчить про одне – іронічна недовіра до всього, що виходить з надр органу місцевого самоврядування, можна сказати, тотальна. –          Справедливості ради треба визнати, що ця недовіра зародилася зовсім не наприкінці минулого року, коли владу в місті перебрав чинний нині депутатський корпус, а значно раніше. Хоча на вашому депутатському корпусі лежить посилена відповідальність, суспільство ж після Революції гідності… –          Я ж теж прийшла в ратушу на хвилі революційного і післяреволюційного піднесення. Була переконана, що в раді забагато бізнесменів, присутність юристів могла б благотворніше впливати на життєдіяльність міста. Розуміла, що сама систему не зміню, тому вступила до лав Радикальної партії, політика якої видається мені найвідповіднішою до мого характеру. Як нотаріус, щодня я приймаю велику кількість людей, розмовляю з ними, тому можу вважати, що трохи знаю місто, так би мовити, зсередини. –          Після кількох місяців депутатства ви, напевно, ще краще пізнали його зсередини. До розчарування ще далеко? –          Не дочекаються. Приблизно я уявляла собі, на що йду, знала, що викривати різноманітні схеми та правопорушення – справа невдячна, тому нічого подібного до розчарування немає. Але не приховаю, що інколи аж зло бере: наші вже післяреволюційні депутати преспокійно порушують законодавчі норми, поводяться так, наче закони писані не для них, а в людях можуть бачити не людей, які потребують уваги й допомоги, а суто виборців. На всіх рівнях тільки й чути, що про потребу будувати правову державу. А як її будувати, якщо західноукраїнська міськрада, декларуючи при кожній нагоді європейський курс, сама не дотримується законів? –          Це дуже серйозне звинувачення, пані Тамаро, воно потребує конкретизації. –          Будь ласка, ось вам конкретизація. Кричуще порушення законодавства – об’єкт під номером 27 на Чорновола. З самого початку будівництва нас запевняли, що на Чорновола зросте готельний комплекс, отже свідомо обманювали депутатів, оскільки з’ясовується, що там збудують звичайну багатоповерхівку. Мої колеги, які прихильно ставляться до цієї новобудови, бачать вигоду для міста в інвестиційній угоді, укладеній між міською радою, як представником громади міста, і обслуговуючим кооперативом «Чорновола». Тим часом достатньо вникнути як слід у цей договір, щоб переконатися – містові з нього жодної користі, там прописані тільки права забудівника. Тобто, жодним чином не передбачені будь-які штрафні санкції за невиконання забудівником істотних умов угоди. Не передбачена сума вкладу чи процентне співвідношення від загального кошторису, котре кооператив мав би внести в благоустрій площі біля Музею писанки. Вписано дослівно: «приймати участь у вигляді співфінансування робіт по реконструкції частини площі перед Музеєм писанкового розпису». Адже внесок в 100 – 200 грн – це теж «участь». –          А в чому полягає кричуще порушення законодавства? –          Порушення в тому, що вільна земельна ділянка, згідно зі статтею 134 Земельного кодексу, підлягає продажу на конкурсній основі, через аукціон. А її взяли й віддали кооперативові просто так, за гарні очі. Зрештою, чи просто так? Ця ділянка добрі гроші коштує, близько 200 тисяч доларів, а віддали її за безцінь. До того ж члени кооперативу (на момент розгляду питання) не були власниками наявного нерухомого майна – будівлі, що теж в майбутньому може привести до судового провадження. Моє несприйняття цього будівництва, до речі, дехто намагається пояснити тим, начебто я також хочу бути членом кооперативу. Це взагалі абсурд, бо, як нотаріус, я не маю права брати участь у діяльності будь-якого кооперативу. –          Кажуть, там на Чорновола нормальним людям заважав жити смітник, отож зроблено добру справу, на місці смітника виросте красень будинок. –          А що, не можна було пригнати техніку, прибрати територію і ліквідувати смітник? І збудувати на цьому місці, наприклад, дитячий майданчик, встановити меморіальну плиту, постамент Небесній Сотні? –          Члени вашої фракції в міськраді такої ж думки стосовно Чорновола, 27, як і ви? –          Нас у фракції троє, і один з нас, Андрій Турянський, підтримав, як не прикро, прихильників будівництва житлового будинку. Можу лише здогадуватися про мотиви його вчинку, особисто в мене це викликає суперечливе почуття. Депутат має піклуватися передусім про вигоду міста, громади, а ще – в жодному разі не йти на правопорушення існуючого в Україні законодавства. –          Ви самі якось пробували переконати колег у тому, що вони не дружать із законом? –          Я виступала зі своїм баченням ситуації на сесії, в ЗМІ, ось і тепер даю вам це інтерв’ю, вкотре нагадуючи, що будівництво біля «Писанки» протизаконне. Наразі до моїх слів не особливо прислуховуються, але наміру здаватись я не маю. –          Наскільки відомо, це скандальне будівництво – не єдиний приклад порушення міськрадою земельного законодавства. –          Так, нашій земельній комісії є куди рости. Згадати хоча б неприємну історію з будинком для працівників МВС на Коцюбинського. Власники чотирьох квартир у цьому будинку позбавлені можливості обслуговувати свій дім, оскільки сусідам дозволили приватизувати земельну ділянку під садівництво. Межі даної ділянки – впритул до обмостки 4-квартирного будинку. До речі, для обслуговування будинку сусідами вже приватизовано 0,10 га. Незважаючи на те, що ще в 1991 р. рішенням виконкому міськради міському відділові внутрішніх справ було надано земельну ділянку площею 0.09 га для будівництва й обслуговування чотириквартирного будинку. Дане рішення ніким не оскаржене й не скасоване. Проте існує ряд судових рішень та ухвал, котрі по-різному вирішили наявний конфлікт. Адже правовстановлюючі документи датуються 1971 роком. Справа зав’язла в судах, хоча справедливо вирішити її цілком під силу нам, місцевим депутатам, провівши розмови з власниками та прийшовши до мирової угоди. Але так може статися тільки за умови, що депутати відповідатимуть своєму високому призначенню борців за справедливість і законність. –          Не можу не згадати іншу скандальну історію, з намаганням звільнити з посади директора ДЮСШ №1 Василя Хмуляка. –          З боку секретаря міськради Любомира Жупанського, на мою думку, існує деяка упередженість у цьому питанні. Адже у нас є правоохоронні органи, до яких необхідно звертатися в разі порушення Трудового кодексу. Не може міська рада на свій суб’єктивний погляд підміняти собою органи слідства чи судову гілку влади. А до того – діє презумпція невинності. Перевірте, якщо на те пішло, законність використання коштів і доведіть їх в судовому порядку. Кожен повинен, змінюючи країну, почати зміни з себе. –          На жаль, виборці не мають можливості позбавити депутата, який не виправдовує їхніх сподівань, уже, негайно. Мусимо чекати аж до наступних виборів і голосувати за інші кандидатури. Не будучи впевненими в тому, що знову не оберемо таких же байдужих до наших проблем. –          Має бути матеріальна, а в деяких кричущих випадках навіть кримінальна відповідальність депутата за вперте намагання йти всупереч закону. Поки що ця відповідальність тільки політична, чого замало. Не таємниця, що частина депутатів записалася в «правильну» партію просто заради того, щоб мати впродовж каденції якісь, скажу так, дивіденди. А виборці терпляче чекають (якщо ревно стежать за діяльністю своїх обранців!), поки буде змога переобрати їх на наступних виборах. Хоча могли б активніше домагатися відповідальності своїх висуванців за прийняті незаконні рішення уже, не відкладаючи на завтра. –          Погоджуюсь, надто пасивні ми, коли потрібно проявляти таку рису, як громадянська позиція. Як заколисали нас радянськими байками про нерозривну єдність партії і народу, так і досі не наважуємося влаштувати йому, якщо заслужив, «люстрацію», чи висловити йому недовіру. –          Хоча сказане не означає, що про дружелюбне ставлення один до одного варто потроху забувати. За моїми спостереженнями, нам його теж не вистачає, цього дружелюбного ставлення до ближнього. Елементарний приклад. Підфарбувала я фасад свого офісу на Вагилевича за власні кошти, щоб не був таким сірим. І чую незадоволення сусідів: не тим, мовляв, кольором пофарбувала, негарно… А жити й працювати в будинку з облупленою штукатуркою гарно? У Варшаві он що не будинок, то інші кольори, приємно глянути. Чому ж ми дозволяємо собі жити в засміченому, погано прибраному, неохайному місті? Наші предки залишили нам у спадок прекрасну архітектуру, впорядковуймо ж рідне місто, підтримуймо його красу, історичну цінність. –          Як ви розумієте таке поняття, як патріотизм? –          Ми зможемо називати себе з повним правом патріотами тоді, коли позбудемося цих «договірняків» у будь-якій раді, владі, коли виходитимемо з вимог закону, а не приватного інтересу. Я теж можу заробляти гроші, сидячи в спокійному офісі, а не бігати на сесії, тратити час. Але я хотіла б щось реально зробити для свого міста, бути йому корисним не лише як нотаріус. Тому й ходжу на сесії і конфліктую з деякими колегами. Справедливість, як кажуть люди, є, просто за неї потрібно боротися.   Біографічна довідка. Тамара Базюк народилася у Коломиї. Закінчила коледж права і бізнесу, Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника за спеціальністю правознавство. Торік вступила в аспірантуру Національної академії управління, де й навчається. Приватним нотаріусом працює від 2004 р.