Богдан КУЧЕР, заслужений журналіст України:

Господар… Він, світлої пам’яті Василь Ткачук, мав Господній дар у першу чергу бути людиною, а відтак – господарник, аграрій, державник. І все це у ньому, в одній людині, було дуже гармонійно поєднано. Не раз при зустрічах роздумував: а чого більше, що переважає? І довго не знаходив. Як спочатку радіо-, а відтак – тележурналіст, мав можливість писати інтерв’ю з Василем Михайловичем, входив у його внутрішній світ, торкався здебільшого людинознавчих питань, і відчував ту незбагненну глибину знань, досвіду, освіченості, інтелігентності, розуміння і відчуття часу, вміння бачити людей, сім’ю, родину. Розумію лишень тепер, що п. Василь вивчав і мене… Поза великодержавними справами вмів у людині побачити і золоте зерно щирості, доброти, поваги, і професійних навичок та здібностей.

Якось, пригадую, після радійного діалогу, Василь Михайлович запросив до ошатної світлиці на, як він казав, «маленьку гостину». Спілкувалися, а потім попросив: «Богданку, ану заспівайте оту пісню про «осінь для матері», де вона «зайшла у двір та й мамі косу розплітає». Я співав і бачив сльози на очах статечного чоловіка, його милої дружини – і тоді почав відчувати, що у Василеві Ткачуку, у його внутрішній царині, якнайбільше таки Людини! І якось, як підтвердження, при наступній стрічі, мовив: «Думаєш, Богданку, що то ордени чи медалі красять людину? Та ж ні! У людині людяне тільки підсилюють її вчинки, добрі справи, думки, помисли і дії. Ось тут головне!» А далі йшли міркування про те, як часто світ людини комерціолізується, згіршується до поняття заробітку, статків і… все. Не завжди п. Василь був багатослівним, але завжди вмів виокремити і в людині, і в часі те, що головніше, те, що найсуттєвіше, те, що не намарне, що не дріб’язкове.

Якось зауважив: «Розумієте, Богданку, дуже важливо у нашому суєтному житті не переплутати ціни і цінності. Хай би що там не сталося, – бо таким чином все може зійти на пси!..» Йому, Василеві Ткачуку, вірилося, бо пройшовши щаблі аграрника, депутата Верховної Ради, Міністра сільського господарства, Василь Ткачук дуже бережливо ніс у собі світло людини в Людині…

Скажете: архаїчно? Ні, навпаки! На сьогодні надто актуально і важливо! Якось маліє наш час на таких особистостей, надто…