У літературі рекордів нема. Це не спорт. Маститість письменника не вимірюється кількістю написаних і видрукуваних рядків. І навіть не кількістю проданих книжок. Тут стоять інші критерії. Але за якими критеріями оцінювати творчість коломийського поета багатолітнього члена Спілки письменників України, лауреата багатьох літературних відзнак Василя Рябого? Написав двадцять поетичних книжок – щедрі ужинки. Та феномен цього владаря поетичного слова в іншому: його перу належить близько тисячі сонетів. Це той рідкісний випадок, коли визначення "літературний рекорд" не таке вже й недоречне. Для досягнення такого рекорду потрібне не лише натхнення, а й праця, помножена на професійну літературну вправність. У музеї Гуцульщини й Покуття відбулася зустріч з поетом. Визріла й нагода: 45 років літературної діяльності (від часу публікації першого вірша "Цимбаліст") та 25 років членства у Спілці письменників України. Приїхали вшанувати поета голова обласної організації НСПУ Євген Баран, секретар Спілки доктор технічних наук професор Василь Мойсишин та головний редактор журналу "Перевал" Ярослав Ткачівський. Як відзначення заслуг на ниві красного письменства – грамота НСПУ та медаль. Потиснув руку поетові й давній шанувальник його творчості, а нині – голова РДА Любомир Глушков. Модерувала зустріч з письменником Наталка Тарновецька. Серед своїх побратимів по творчому цеху Василь Рябий вирізняється не лише рівнем таланту й плодовитістю, а й неприйняттям ролі трубадура доби, у якій себе комфортно почуває не один віршар. Теми, на які пише Рябий будуть актуальними завжди, бо вони – вічні. Більшість віршів пишуться серцем, – відкривав секрети своєї творчості поет перед публікою, – а коли серце стомлюється, на заміну йому приходить мозок, так створюються паліндроми. Паліндроми - це рядки, які читаються однаково зліва направо й справа наліво. Просто групуєш слова, потім шукаєш взаємозв'язку між ними й сенс. Така собі гра розуму. І виникають найнесподіваніші асоціації та чудернацькі словосполучення. І відкриваються двері в задзеркалля... Присутні бажали поетові довгих років плідної творчої праці й міцного здоров'я. А чоловічий вокальний ансамбль Корницького будинку культури дарував йому свої пісні. Андрій МАЛАЩУК Фото: Андрій КАНЯ Читайте також: “Просвіта”: чи далеко до Європи