ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Сьогодні християни відзначають свято Введення у Храм Пресвятої Богородиці

4 грудня (21 листопада ст. ст.) християнська церква святкує Введення у храм Пресвятої Богородиці. В основу свята лягли події, описані в ранньохристиянських книгах “Першоєвангеліє Іакова” та “Книга про народження благодатної Марії”. Історія свята Введення в храм Богородиці сходить до біблійної історії про те, як праведне подружжя Іоаким і Анна не могли мати дітей, хоч і перебували вже в похилому віці і благали Бога подарувати їм дитину. Тому пара дала обіцянку, що якщо в них народиться дитина, то вони віддадуть її до Єрусалимського храму, пише Дзеркало Коломиї. Коли дівчинці минуло три роки, батькам треба було виконати дану Богові обіцянку і відвести дитину до храму. Зібрали Іоаким та Анна свою численну родину у Назареті, одягнули доньку у найкращу одежину і урочисто пішли до храму. Попереду йшли дівчата зі свічками у руках, вихваляючи у піснях і молитвах Господа, за ними — Марія з батьками. Далі йшли родичі. З храму назустріч їм вийшов первосвященик Захарія разом з іншими священиками. Вони зустріли процесію з великими почестями, адже Захарій знав від Святого Духа, що має прийти майбутня Матір Божа. На паперті, до якої вели п’ятнадцять сходинок, у пишних шатах чекав Захарій на Благодатну Діву. Праведна Анна поставила дівчатко на першу сходинку, і хор урочисто заспівав псалом. І сталося диво: маленька дівчинка ще неслухняними ніжками сходинку за сходинкою подолала усю відстань і сміливо подала рученьку первосвященику. Дуже здивувалися родичі. Але ще більше здивувався весь присутній люд, коли Захарій ввів дівчинку у Святая Святих — глибинну частину храму. Туди не дозволялося входити не тільки жінкам, а й навіть священикам. Тільки первосвященик один раз на рік входив туди, несучи жертовну кров. Ця надзвичайна подія вразила не лише людей, але й ангелів, які не знали про призначення Марії. Святая Святих стало місцем, де Марія щоденно молилася. Там уже не було ковчега Вітхого Завіту — сама Свята Діва стала новим “одухотвореним Божим животом”. На згадку про цю подію церква у ІV столітті встановила свято Введіння. В храмі Діва Марія прожила дванадцять років. Там вона отримала ґрунтовну освіту, духовне виховання і навчилась усіх премудростей домашнього господарювання та жіночих ремесел. В українців існували повір’я щодо свята Введення, які, зокрема, записав Іван Франко в збірнику “Народився Календар”: “Як на Новий Рік (а також і на Різдво і на Великдень) хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим “полазником”, себто тим, що приносить добро чи якесь лихо. Тому сусіди стримуються заходити на Введення зрана до чужої хати, щоб потім не було нарікання, що то вони принесли нещастя. Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того зі грошима, то весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хворий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, — то це злий знак…”.