Венеційське намисто, так звані писані пацьорки, було не лише окрасою чи оберегом для українок. Раніше намистини італійських митців були коштовною грошовою одиницею – торговою намистиною.

Коштовність кожної намистини полягала у секретній технології та кропіткій ручній праці.

До прикладу, африканці часто використовували намистини як валюту, а соціальний статус можна було легко визначити за якістю, кількістю та стилем ювелірних виробів. Ці намиста та інші могли обмінювати на слонову кістку, землю, худобу, золото та інші товари, бажані в Європі та по всьому світу.

В Америці на венеційку можна було обміняти хутро, а в Україні – на карпатські ліси.

Намистини родом з Венеції, які були зроблені для Африканського і Південноамериканського континентів, купувалися і в нас на сільських ярмарках та торгових рядах великих міст. Заможні жінки на Гуцульщині й Покутті носили коштовні писані пацьорки, що одразу показувало їхній статус.

Джерело: фб сторінка Оксани Борійчук