Коли мама з сином приїхали, напередодні свята Св. Миколая, ми були шоковані. Змучені, брудні, з промоклими ногами. Наталі – 43 роки, Іванові – 15. Їхня історія моторошна.

Виявляється новорічна ялинка, гірлянди і святковий стіл на Святвечір для когось можуть бути лише мрією. Не тому, що нема грошей купити, а тому, що не дозволяють. Кусок ковбаси треба швидко з’їсти під ковдрою – поки не побачили. Мусиш бути обачним, бо можуть тицьнути обличчям у каструлю з супом, відлупцювати за те, що горня стоїть якось не так, можуть навіть штиркнути ножем або ганятися за тобою з сокирою.

Саме так жили ці двоє останні 15 років. Батько-тиран перетворив їхнє життя на пекло.

Так було не завжди. Колись, ще на початках, він піклувався, разом займалися господаркою. Наталя закохалася. Думала, чоловік уже з досвідом, на 22 роки старший, життя побачив, коло нього точно буде надійно.

Але після народження сина його ніби підмінили. Спершу заявив, що сидітиме з дитиною, а дружина нехай іде заробляти гроші. Вона гарувала по заводах і будівництвах. Приходила додому, а там вічні скандали. Чоловікові весь час щось було недогода.

Потім уже не тільки верещав, але й лупцював. Часто намотував довжелезне Наталине волосся на руку і гепав нею об стінку. Всі гроші, які заробляла жінка, він жорстко контролював. Ні з ким не дозволяв спілкуватися. Син у свій бік тільки й чув «придурок і недоумок».

Наталя з сином не мали куди подітись: ні родичів, ні друзів. Поліціянти забирали тирана у відділок, а через кілька годин відпускали. Він ставав ще лютіший: так воював у хаті, що треба було втікати куди очі бачать.

Остання крапля була напередодні Миколая, коли чоловік відгамселив Наталю за те, що на роботі в неї вкрали телефон і гроші. Син поліз захищати маму – теж добряче отримав. Ганявся за ними з ножем. Коли заснув, вони зібрали найнеобхідніше і втекли.

Попутками дісталися до Коломиї. Аби мати за що купити їсти, Наталя продала своє довге і густе волосся – за півтори тисячі. Потім до Франківська – там він їх точно не знайде. Кілька днів ночували на вокзалі. Жінка ніяк не могла знайти роботу – всі вакансії в газетних оголошеннях вже були зайняті. На щастя, трапилися хороші працівники на вокзалі, порадили звернутися до нас, знайшли номер.

Ми орендували для сім’ї квартиру, допомогли з одягом, також відгукнулися благодійники – привезли продукти та придбали для Івана повністю новий одяг. Наталя вже кілька тижнів працює прибиральницею. Вдома порядок, чистота і нарешті спокій. А головне – новорічна ялинка і гірлянди.

Іван зараз навчається на кулінара в аграрному училищі в Коломийському районі, але мріє здобути освіту психолога – щоб помагати жінкам, котрі пережили домашнє насилля.