Від російських окупантів Україну захищають не тільки професійні військові. Одна із тих, хто воює з армією РФ, — заступниця директора департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Маріанна Смаль. На початку повномасштабного вторгнення жінка поміняла туфлі та цивільний одяг на військову форму й пішла боронити країну, повідомляють на сайті департаменту освіти та науки міськради, пише Суспільне.
Маріанна Смаль розповідає, 24 лютого на світанку її розбудив телефонний дзвінок сестри, яка живе у Києві.
"Той дзвінок я ніколи не забуду. Від її голосу і гупання в слухавці я зірвалася — бомбили Київ. Тоді я розбудила чоловіка, ми увімкнули телевізор. Мені стало моторошно з того, що я побачила, — війна. Десь за годину ми почули вибухи у себе вдома, в Івано-Франківську. Тоді ракети влучили в аеропорт. Все було, як у страшному сні", — пригадує Маріанна Смаль.
25 лютого її чоловік — Ігор Смаль, колишній директор департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вже був у Києві. За декілька тижнів до повномасштабного вторгнення командир батальйону "Карпатська Січ" Олег Куцин збирав бійців. Вони домовилися, де збиратимуться, коли почнеться війна і пропаде мобільний зв'язок.
Маріанна в Івано-Франківську почала волонтерити.
"Саме тоді я зрозуміла, який у нас великий народ. Усі працювали на межі людського ресурсу, викладалися сповна і без залишку. Я можу годинами дякувати освітянам громади, які у перші дні війни взяли на себе основний удар — перший потік біженців, які прибували вдень і вночі. Можу з впевненістю сказати, що вони працювали, як один злагоджений механізм, націлений на перемогу України. Що не кажіть, є з ким край боронити", — розповідає Маріанна Смаль.
У березні 2022 року заступниця директора департаменту освіти та науки міськради вирішила приєднатися до військових. Поштовхом став пост міського голови Івано-Франківська про набір бійців до "Карпатської Січі".
"Руслан Марцінків організував транспорт для добровольців та налагодив доставку гуманітарної допомоги на передову нашим військовим. Знайшлося одне місце і для мене. Так я прибула до Києва і приєдналася до добровольчого батальйону. Тоді Київ був настільки лякаючи порожнім, що я не могла до того довший час звикнути", — пригадує Маріанна Смаль.
За її словами, військові ЗСУ тоді боронили Бровари, Ірпінь, Романівку, Пущу Водицю. Поряд з українцями воювали грузини, литовці, чехи, американці, італійці.
"Ціною багатьох життів українських патріотів та патріотів дружніх нам країн Київ залишився українським. І це була велика перемога. Втратити столицю — символ українства, означало втратити все. Мені назавжди закарбувалися в пам’яті жахливі картини руїн, які по собі залишав "рускій мір". Не забуду і не пробачу", — каже військовослужбовиця ЗСУ.
Маріанна Смаль вважає, що в житті нічого випадкового не буває. Не буває випадкових людей і випадкових знайомств. Війна звела бійчиню з побратимами з усієї України: фінансистом з Києва Ігорем, жителем Краматорська, який вже двічі покидав своє місто у 2014 році й у лютому 2022 року, Олегом, львів'янином Юрієм — ровесником старшої доньки Маріанни.
"У мирному житті ми б ніколи не перетнулися, якби не одне завдання на всіх — здолати та вигнати ворога з нашої землі. З ними мені неважко і нестрашно. Ми — команда. Ми разом робимо свою роботу в пункті постійної дислокації, разом, отримавши наказ, вирушаємо виконувати завдання на Схід. І, власне, вже там я маю можливість побачитися зі своїм чоловіком. Кожен з нас виконує свою роботу, яка наближає перемогу", — розповідає Маріанна Смаль.
Часто військовослужбовиця чує, як Івано-Франківськ хвалять люди. Кажуть, що місто — дуже гарне, комфортне і затишне.
"І мене розпирає гордість за всіх, хто вклав свою частку в розбудову нашого міста. За наших освітян, які у найважчі часи є надійним тилом для військових. Їхня неоціненна допомога робить тил надійною опорою", — каже Маріанна Смаль.