"Здатність реагувати на емоції та наміри іншої людини є визначними для успішної соціальної взаємодії. Щоб досягти спільної мети, партнери мусять розуміти і постійно оновлювати інформацію про нинішні наміри і мотивацію партнера, передбачати його поведінку і відповідно адаптувати свою", —вважає авторка дослідження Сілкі Андерс, професор соціальної та емоційної нейрології Університету Любека. Андерс та її колеги прагнули дізнатися, чи існує нейро-механізм, який визначає здатність людини "зчитувати" емоції інших, і відповідно ставитись до них із симпатією чи ні. Близько 90 осіб переглядали відео, на якому жінки переживали страх чи сум, і їхні емоції були на їхніх обличчях. Після перегляду учасників експерименту попросили оцінити, як саме жінки на відео почувалися, а також наскільки вони впевнені у своїх відповідях. Вчені також стежили за мозковою активністю учасників дослідження. Науковцям вдалося простежити залежність: чим більше впевненим у своїй оцінці був респондент, тим більше жінка на відео йому подобалася. Вищий рівень впевненості та симпатії також асоціювався з посиленою активністю у тій області мозку, яка відповідає за нагороду. Це підтверджує гіпотезу вчених: здатність успішно "зчитати" чиїсь емоції активує систему винагороди у мозку і викликає приваблення. Іншими словами, нам подобаються ті люди, яких ми краще розуміємо емоційно. "Наші висновки є справді неймовірними, тому що розуміння емоцій і особиста привабливість залежать від обох учасників процесу: того, хто надсилає емоційні повідомлення, і людини, яка їх приймає, а також від того, наскільки реакції двох осіб співпадають. Якщо одна людина виразом обличчя посилає сигнал страху чи суму, а інша може ефективно їх обробити у мозку, система винагороди людини-рецептора буквально запалає, і вони відчують цікавість та приваблення до того, хто сумує", — розповідає дослідниця. Вона також поточнила, що мозок людей, котрі мають труднощі із розумінням емоцій інших, відрізняється від мозку тих, хто у цьому вправний. Різниця у схемах роботи мозку може бути відповідальною за невдалу комунікацію людей, принаймні частково. "Якщо розмова не вдається, це не обов'язково означає, що відправник емоцій та приймач не зацікавлені у спілкуванні, натомість цілком імовірно, що співпадіння у їхніх нейро-словниках ще не достатньо значне", — підсумувала науковець. Джерело: life.pravda.com.ua