Голова Спілки пасічників Прикарпаття Іван Юсько розповідає, що наша область, порівняно з іншими, цьогоріч постраждала чи не найменше. Однак поодинокі збитки були. Аграрії не спинилися оброб­ляти поля навіть після того, як бджолярі написали купу заяв до правоохоронців, адже довести, хто винен, – майже нереально. Найбільше, зі слів головного бджоляра області, нині на Франківщині постраждали Снятинський, Городенківсь­кий і Тлумацький райони.

 

«Минулого року наша спілка підписала меморандум з агрохолдингом «Ґудвеллі», за яким компанія зобов’язується сповіщати нас про всі кроплення полів, які можуть нести загрозу для бджільництва, – говорить Іван Юсько. – Але це одиничний випадок на всю Україну, коли великий холдинг йде назустріч бджолярам. Ми щороку ініціюємо проведення круг­лих столів на початку сезону, та аграрії здебільшого до того ставляться зверхньо, а інколи й зовсім ігнорують».

 «Минулого тижня мені подзвонили, що у Галицькому районі посеред білого дня обробляють пшеницю, – розповідає Юсько. – А за законом про бджільництво, денний обробіток взагалі заборонений, його мають проводити виключно вночі. У таких випадках збираються ініціативні пасічники, не пускають техніку на поля. Але знаєте, закон досить двоякий, бо там йде мова про квітучі рослини. Пшениця під нього не підпадає, хоч дає такий солод, що бджола падає на росу і приносить її у вулик. Ті фермери показували мені склад препарату, там п’ять компонентів і всі ніби не шкідливі, але коли це все змішати – бомба!».

 «Цього року потруїли так, що відмерла навіть та бджола, яка переробляла мед, – скаржиться пасічник. – Ви уявіть, коли я цілий сезон працював біля неї, а в один день приходжу – і все під ногами хрустить мертвими бджолами. Збитку – на 100 тис грн. Почали труїти ще в п’ятницю, 8 травня, я у вихідні не працював, тому біду помітив лише в понеділок та одразу викликав поліцію. Написали акт, взяли бджоли на дослідження».

 «Вона має відбирати бджіл на аналіз, але по факту просто приїздить для годиться, а збирають помор самі бджолярі, яких для чистоти експертизи взагалі не мали б залучати, – говорить Сергій. – А потім видають висновок – «неправильно відібраний бджоломатеріал». І вже нічого не довести – час пройшов. Таке вже було кілька років тому, цього разу, певно, так само буде».

Вимерла пасіка і в його товариша Василя з сусіднього села Остриня, щоправда, той має менше господарство – 200 вуликів. Чоловік навіть не знайшов часу з нами поговорити, вибачався, бо якраз рятував своїх бджіл.

Сергій Ракетчук розповідає, що така сильна «потруйка» шкодить не тільки бджолі, а й меду, який теж наповнюється пестицидами. Вживати його в чистому вигляді категорично не можна. Весь мед треба скачати й переробити, навіть перегнати на самогон.

Звісно, є простіший метод – чекати три місяці, поки пестицид вийде з продукту, та Сергій не хоче ризикувати, аби не потруїти покупців.

Чоловік вважає, що єдиний вихід з ситуації – використання санкціонованих державою хімікатів і постійний контроль.

«Жодна система оповіщення не спрацює, якщо сильна отрута, – пояснює він. – Навіть діти в навколишніх селах через те мають діарею, а що говорити про бджолу, вона все перша відчуває? Фермери на папері пишуть одні «труйки», а заливають в техніку зовсім інші, дешевші й токсичніші. Та навіть, якби повідомляли, то не мало б сенсу. Бо закривати бджолу на сонці у вулику – це те саме, що вдягнути собі пакет на голову і на шиї зав’язати шнур».

Сергій Ракетчук єдиний вихід у цій ситуації вбачає у перейманні іноземного досвіду. Каже, перевірив на собі, адже у 1991-1996 роках працював на пасіці у Канаді й там не мав жодних проблем.

«Вони захищають пасічників, бо саме бджоли запилюють усі ліси, квіти, пасічники мають дотації, – пригадує Сергій. – А якщо хтось із фермерів отруїв пасіку – ніколи в цій сфері більше не працюватиме. У нього забирають землю, техніку здають в банк під заставу. Там, коли цистерна має виїхати кропити поля, то збирається комісія, і хімікат заливають лише при них. Одразу пломбується бак, аби нічого не долили. У них теж є шкідники, але там усе роблять на совість і за законом». 

Та всі пасічники, з якими говорив «Репортер», налаштовані досить радикально. Кажуть, якщо іншого впливу на аграріїв не буде – готові навіть палити поля, щоб достукатися. І лише додають «Весна – ваша, осінь – наша».

Авторка: Тетяна Скоропляс