Організаційно сотня "Трембіта" входила до куреня УНС ( Український Національний Союз) "Тигри" під командою Степана Фрасуляка "Хмеля". На початку вересня сотня складалась з 127 чоловік: сотенного, бунчужного, трьох чот по 36 чоловік, трьох чотових, кухаря, лікаря з двома санітарами, дев'ятьох зв’язкових-розвідників. Практично всі юнаки, що проходили тут вишкіл були уродженцями Тернопільщини і Львівщини, за винятком кількох місцевих розвідників. Були також уродженці східної України і Кубані. Вишкіл тривав з 24 серпня до 1 листопада 1943 р. На вершині гори є розлога полонина, де майбутні вояки щодня займались вправами, а проживали в таборі неподалік, який складався з трьох житлових куренів, кухні з невеликим льохом і імпровізованого санітарного пункту. В кінці вересня повстанці прийняли бій з переважаючими німецькими силами, в результаті чого німці втратили приблизно 90 вояків, ще 20 були поранені. 1 листопада 1943 року тут же на вершині сотня "Трембіта" і "Сіроманці" складали присягу на вірність українському народові, після чого відправились на Яворівщину, а далі на Волинь, Поділля і Закерзоння. До цього часу єдиною згадкою про ті події був камінь посеред полонини з написом "1943 ТРЕМБІТА" і тризубом в центрі. "А зараз в пам’ять про тих вояків стоїть каплиця. Цікавим спогадом кількох місцевих старожилів є те, що на полонині було склом викладено слово ТРЕМБІТА, яке виблискувало на сонці і виднілось з довколишніх полонин. Можливо, це зробили повстанці коли покидали табір. Маю надію, що з часом вдасться відновити і сам табір, який міг би служити чудовим місцем для проведення спортових навчань для молоді", — підсумовує Olek Shkil.